Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Андріївські вечорниці: традиції та кумедні історії — від трьох міленіалок

Андріївські вечорниці: традиції та кумедні історії — від трьох міленіалок

6 хв на читання
Про що цей текст: Катерина, Юлія і Владислава розповідають про те, як вони “ворожать” на Андрія.
Читати повну версію

Катерина Матвійчук, 25 років, копірайтерка 

Для мене вечорниці в ніч на Катерини та Андрія є особливим дійством ще змалечку. Про такі традиції я дізналася у школі. 

Коли переїхала вчитися до Києва, то “ворожила” з дівчатами у гуртожитку. Ми виходили на вулицю й кожна питала ім’я першого зустрічного — так мало звати і майбутнього кавалера кожної. Пригадую, якось падав дощ і вулиці були майже безлюдні. Але поруч із гуртожитком проходив наш знайомий Михайло. Звісно ж, ми не запитували його імені, а лише привіталися і засміялися. І досміялися! За декілька років подруга відгуляла з ним весілля, а я заручена з хлопцем на ім’я Михайло. 

Іншого разу ми “ворожили” зі свічками. Для цього в темряві палили шматочки паперу та уважно роздивлялися на стіні тіні — вони мали нам “дати знак” 🙂 Я тоді нічого не розгледіла. Зате дим стояв неймовірний! Навіть сусіди приходили питати, чи в нас все гаразд 🙂

Після того чотири роки поспіль я долучалася до організації Андріївських вечорниць для киян. Це було неймовірно: старовинні традиції переплітаються із сучасними елементами. Щороку вечорниці ми завершуємо кусанням калити, яку на стрічці підвішуємо до палиці. Хлопці намагаються відкусити шматок хліба, а якщо комусь не вдається — ми обмащуємо його сажею. На завершення співаємо українських пісень. 

Цьогоріч на Андрія я наліплю вареників з віщуваннями і відвідаю вечір українських танців. Ворожити вже не буду, бо маю нареченого. 

Для мене “ворожіння” на Андрія — це частина нашої історії, наших традицій. Цікаво проникнутися атмосферою свята та магією, яку воно нам дарує. 

*мої улюблені:
фільм: “Вечори на хуторі біля Диканьки” режисера Олександра Роу
пісня: “Миколай бородатий” гурту Плач Єремії
книга: “Втрачена грамота” Миколи Гоголя
українське прислів’я: Вода камінь точить.


Юлія Йосенко, 22 роки, студентка

Торік я влаштувала Андріївські вечорниці у себе вдома. Запросила близьких подруг. Напередодні наліпила вареників із картоплею, насмажила пампухів, у два вироби поклала монетку: вважається, що той, хто знайде її, матиме щастя цілий рік. Так воно і є: в обох моїх коліжанок рік справді був насичений радісними подіями 🙂 

Маю чимало улюблених “ворожінь”. Для одного з них наповнюю глибоку глиняну тарілку водою. По краях посудини прикріплюю папірці, на яких написані імена хлопців. Далі будую спеціальний “кораблик” — у шкаралупу горіха вставляю свічку. Ставлю його на воду і спостерігаю за тим, біля якого імені зупиниться —  так і зватиме суженого. Мій “кораблик” торік поплив до імені Віталій. 

Ще одне популярне “ворожіння” — вийти надвір і питати у першого зустрічного чоловіка, як його звати. Таке ж ім’я буде і в майбутнього кавалера. Я зустріла… Віталія! І знаєте що? Цього року я почала зустрічатися з хлопцем з таким іменем 🙂

Ще одне цікаве “ворожіння” — кожна дівчина бере свій чобіт й одна за одною переставляє його через усю хату. Чий першим дістанеться до дверей, та дівчина й відгуляє весілля першою. Щоправда, моя подруга, яка дісталася до цілі першою, ще не одружилася 🙂 

Цього року на Андріївські вечорниці я піду на виступ етно-гурту. Там будуть тематичні розваги. Мені це до душі, адже ніч на Андрія у мене асоціюється з гомоном і співами. 

*мої улюблені:
вистава: “Наталка Полтавка” режисера-постановника Федора Стригуна
пісня: “Вільний птах” Наталії Могилевської
книга: “Лис Микита” Івана Франка
українське прислів’я: Не такий страшний чорт, як його малюють.


Владислава Магоцька, 23 роки, працівниця креативної індустрії  

Андріївські вечорниці з’явилися у моєму житті в 12-річному віці, коли я стала учасницею організації української молоді “Спадщина”. Відтоді не пропускала дійств на Андрія. 

Колись моєю улюбленою забавою було переставляння черевика з одного кута кімнати до виходу (і та дівчина, яка першою дісталася до фінішу, мала найшвидше одружитися). Пам’ятаю, я тоді прицілювалася, скільки ще залишилося тих черевиків, чи встигаю прийти найшвидше. Тоді ми були ще юні, ніхто й близько не збирався заміж, але дійство було дуже цікаве 🙂 

Маю улюблені “ворожіння”. Наприклад, коли перед півнем, собакою чи котом складають вареники чи прісні пиріжки: чию страву першою з’їдає тварина, та й дівчина першою одружиться. Дехто хитрує: кладе в начинку ароматне м’ясо, щоб їжа вирізнялася запахом 🙂

Наразі результати моїх “ворожінь” ще не здійснилися, проте я вірю в їхню значущість. Цього року на Андрія лечу у відрядження, тому не вийде долучитися до дійства. 

*мої улюблені:
фільм: “Тіні забутих предків” режисера Сергія Параджанова
пісня: “Пісня буде поміж нас” Володимира Івасюка
книга: “Солодка Даруся” Марії Матіос
українське прислів’я: Яке їхало, таке здибало.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua