Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Батьки навчили мене завжди економити і не проявляти емоцій”. Про звички у спадок та те, як їх позбутися

“Батьки навчили мене завжди економити і не проявляти емоцій”. Про звички у спадок та те, як їх позбутися

8 хв на читання
Про що цей текст: Герої Urban розповідають про правила з дитинства, які заважають жити в дорослому віці. Психотерапевтка пояснює, як позбутися їх і почати жити так, як хочеться вам.
Читати повну версію

Олег Іоніс, 21 рік, програміст

1. “Треба заощаджувати” 

Мої батьки заробляли небагато, тому сім’я завжди бережно ставилася до грошей. Мене навчили економити, навіть тоді, коли це насправді невиправдано — наприклад, на здоров’ї чи освіті. Я запам’ятав такий шаблон і, подорослішавши, економив навіть тоді, коли заробляв доволі непогано. Розцінював гроші лише з практичної точки зору. Наприклад, думав: “Навіщо йти до кафе чи ресторану, якщо можна приготувати їжу вдома? Навіщо купувати новий одяг, коли і так є в чому ходити?” Я навіть не замислювався, що можна потратитись на щось приємне просто так. Я збирав гроші, аби просто мати гроші. Точнісінько, як Скрудж Макдак. 

Зрозумівши, що така батьківська установка напружує мене, я вирішив поступово її змінювати. Наприклад, нарешті не шкодую грошей на відпочинок. Вже не вважаю походи в кафе чи кіно марнотратством, адже це дозволяє мені розслаблятися. Дозволяю собі поїздки закордон. От торік був у Німеччині — набрався вражень на декілька місяців наперед.

Також я вже не відмовляюся від дороговартісних покупок. Запитую себе: ця річ чи послуга принесуть мені користь, задоволення або ж допоможуть у досягненні поставлених цілей? Якщо так, то купую їх.

Так само більше не економлю на своєму здоров’ї. Раніше, коли мене щось боліло, я або пив якісь розрекламовані таблетки або ж чекав, поки проблема мине сама. Тепер я вживаю ліки, які призначає лікар, навіть якщо вони достатньо дорогі. Також часто можу піти до приватного лікаря, якщо знаю, що саме він — найкращий у своїй сфері.

2. “Головне — хороші оцінки”

Батьки завжди казали, що високі оцінки за навчання — запорука успіху в житті. Щоб отримувати “відмінно”, я витрачав дуже багато сил та енергії. Вступивши до університету, зрозумів, що в цьому не було сенсу. Не потрібно вчитися лише заради оцінок. Вони не гарантують успіху в житті.

3. “Будь стриманим”

Мама і тато значною мірою вплинули на мою взаємодію з оточенням. Мені часто повторювали, що необхідно бути стриманим. Відповідно на різних святах, вечірках чи просто в компанії друзів я не дозволяв собі розслабитися, танцювати, дуркувати, співати. Боявся, що таким чином покажу себе з поганого боку. Хоча насправді хотів веселитися з усіма. Аби вести себе розкутіше, я почав брати активну участь у різноманітних заходах і переконував себе, що маю право проявляти емоції. Це допомогло.

***

Я не ображаюся на батьків за ці установки. Загалом більшість речей, які вони мені привили, допомагають в житті, я дуже вдячний за них. Та й навіть некорисні з точки зору психіки правила певною мірою допомогли мені сформуватися як особистості.


Дарина Мілова, 23 роки, маркетологиня

1. “Не проявляй емоцій!” 

У моїй сім’ї існувало правило — не проявляти будь-які емоції на людях. Мама завжди повторювала: все, що ти робиш, завжди засуджуватимуть. Я настільки вірила в це, що коли емоції все ж брали верх, я відчувала неймовірний сором. Ну, наприклад, коли починала веселитися зі своїми друзями. Пам’ятаю, як дівчата бігали площею в центрі міста, сміялися, а я просто мовчки сиділа осторонь. Мені здавалося це неприйнятним — отак просто сміятися, коли довкола купа людей.

Років у 13 я почала сумніватися в тому, що проявляти емоції — це погано. Мабуть, цьому посприяли гормони, які грали в підлітковому віці. Я зрозуміла, що більше не хочу втрачати щасливі моменти через свою скованість. І почала дозволяти собі піддаватися впливу емоцій.

2. “Не витрачай гроші на вітер”

Також батьки дуже вплинули на моє сприйняття грошей. Мене завжди привчали економити. 

Коли я почала жити самостійно, не могла дозволити собі просто так купити бажаний одяг, книжку, поїсти в якомусь закладі, а не вдома. Ця проблема переслідує мене й нині. Наприклад, вчора я довгенько стояла в магазині й переконувала себе придбати гель для прання, а не дешевий порошок. Я мала достатньо коштів, знала, що мені потрібен саме гель, але все одно вагалася.

Щоб побороти страх перед тратою грошей, я намагаюся обґрунтовувати собі кожну покупку, шукаю плюси, які я отримаю, придбавши ту чи іншу річ. Це допомагає мені заспокоїтися. І іноді я все ж купую те, чого дуже сильно хочеться. Раніше розповідала про це мамі. Зараз — ні. Не можу чути її крики про моє начебто марнотратство. 

3. “Усюди небезпечно!”

Батьки також привили мені нездорові страхи. Звісно, дітей потрібно вчити правильно переходити дорогу і пояснювати, чому це може бути небезпечно. Втім мене настільки залякали, що я й досі боюся переходити вулицю самостійно. Завжди шукаю лише регульований перехід, тобто зі світлофором, і йду до нього, навіть якщо це дуже далеко. Стараюся рухатися винятково поруч з іншими людьми. 

Схожа ситуація зі страхом ліфтів. Коли я переїхала від батьків, то мешкала в будинку на сьомому поверсі. Поїздка в ліфті викликала у мене шалену паніку, бо в дитинстві мама запевняла, що він може з легкістю розбитися. Мені довелося спеціально пересилювати себе й кататися на ліфті навіть без потреби, аби лиш побороти страх.

Як формуються звички?

Наталія Ляпунова, психотерапевтка:

Звички — корисна річ. Їхня мета — економія психічних зусиль при кожній новій взаємодії. Навіть не дуже приємні дії входять у звичку через певну кількість повторень, особливо якщо їх виконання має сильне емоційне підкріплення.

Більшість звичок — від чищення зубів і до складної соціальної поведінки — родом із дитинства. Якісь прямо нав’язують батьки чи інші значущі дорослі, деякі формуються під їхнім непрямим впливом (через приклад, який дорослі подають дітям). Ще частина формується всупереч встановленому правилу — наприклад, знаю чимало історій про тих, хто свого часу почав курити лише тому, що це було заборонено.

Звички, що формуються у дитинстві, зазвичай найміцніші, адже батьківське схвалення чи догана в дитячому віці — надпотужна емоція. Реакції та дії, підкріплені таким чином, мають усі шанси залишитися з нами на решту життя. Добре, якщо ці звички нам на користь або хоча б не дуже заважають жити. Але частина з них є беззаперечно шкідливою. 

Як зрозуміти, яких звичок варто позбутися?

Проаналізуйте свої звички і подумайте, чи є серед них такі, які погано впливають на ваше життя, псують його якість, заважають оточуючим. Аналізуйте лише своє ставлення і свої відчуття. Наприклад, звичка економити (яку нав’язали героям цього тексту батьки) — не для всіх є шкідливою. Можливо, у вас є свої переваги такого стилю життя.

Як позбутися негативної звички?

Якщо ви виявили звички, яких хочете позбутися, то перш за все треба зробити так, аби перестати виконувати їх “на автоматі”. Зосередьте увагу на моменті, коли захочеться знову діяти по звичці. І запитайте: чому ви хочете вчинити саме так, а не інакше? Бо так справді зручніше і простіше? Чи тому, що так навчили батьки, й ви ніколи не пробували інших варіантів? Проаналізуйте, що буде, якщо почнете робити по-іншому.

Другий етап — усвідомлення того, що ваше благополуччя не настільки залежить від батьківського прийняття, як це було у п’ять, десять чи п’ятнадцять років. Запам’ятайте: ви не повинні боятися робити того, що хочеться саме вам. Якщо страх все ж бере гору над вами, зверніться по консультацію до спеціаліста.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua