Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Чому ми ображаємося та як навчитись пробачати?

Чому ми ображаємося та як навчитись пробачати?

7 хв на читання
Про що цей текст: Наші герої розповідають про найбільшу образу в своєму житті. Психологиня пояснює, як боротися з таким деструктивним почуттям.
Читати повну версію

Аліна Брусняк, 23 роки, філологиня

Ця історія трапилася зі мною десь шостому-сьомому класі школи. Мені тоді встановили діагноз — астигматизм (дефект зору — Ред.).  Коли про це дізнався один із моїх однокласників, то влаштував мені пекло. Він і раніше любив назвати мене “сліпою”, коли я не бачила тексту, написаного на дошці, або дуже сильно мружилась, щоб його прочитати. А довідавшись, що це через хворобу, не давав мені спокійно жити: то штовхне, то “підніжку” поставить. 

Дійшло до того, що я почала боятися ходити у школу. Кожен ранок починався зі сліз. Так тривало кілька років. 

Багато однокласників підтримувало мого кривдника — він був авторитетом серед хуліганів. Учителі своїм намаганням владнати ситуацію тільки погіршували ставлення класу до мене. 

Я довго тримала образу в собі. Та вже будучи дорослою, проаналізувала, чому цей однокласник так поводився зі мною. Я знала, що його батьки — доволі конфліктні і майже не приділяли синові уваги. Зрештою, дійшла висновку, що ображаючи мене, він намагався привернути до себе увагу інших та, можливо, якось компенсувати нестачу тепла та любові.

Тоді ж зрозуміла, що єдина емоція, яку відчуваю до нього, — жалість. Свою образу я відпустила. Вважаю, що ця ситуація зробила мене сильнішою. До речі, після закінчення школи ми з тим хлопцем ніколи не бачилися. 

Порада: відпускайте образи — особливо на людей, які не варті місця у вашому житті.

Думка психологині Анастасії Свердел: До таких принижень через стан здоров’я часто вдаються люди, яким не вистачає сил чи вмінь заявити про себе іншим способом. Слід пам’ятати про це та просто ігнорувати таких людей.  


Влад Боднар, 30 років, журналіст-розслідувач

Найбільш прикро відчувати образу від близьких людей. Зазвичай ми кажемо, що мовляв усе давно пробачили, жодних непорозумінь більше немає, проте в певний момент усередині щось перемикається. 

Моя найбільша образа стосується батьків: нещодавно я дізнався, що мого народження ніхто не чекав. Одразу ж згадав, як мене виховували: жорстоко і з постійними заборонами. У дитинстві я не міг гуляти з друзями, дивитися фільм по телевізору у вільний час чи просто побайдикувати. Якщо робив це – на мене не лише кричали, а й часто карали фізично. З роками образа за це потроху минає, але іноді нагадує про себе і я знову злюся на батьків за те, що таке було у моєму житті. 

У мене з батьком завжди були напружені стосунки. Ми недолюблювали один одного. Якось він набрав величезну кількість кредитів, а коли зрозумів, що не може їх віддати, покінчив життя самогубством. Я і досі не можу змиритися з таким його вчинком… Це образа, яку я не здатний пробачити. 

Порада: Змиріться з тим, що навіть коли ми кажемо, що все давно пробачили, у певний момент всередині щось може перемкнутися. Бо біль насправді не вщух…

Думка психологині Анастасії Свердел: Щоб пробачити батька, героєві варто усвідомити, що на хід життя тата вже неможливо вплинути, проте змінити своє ставлення до нього цілком можна. Образа навіює чоловікові негативні емоції і псує життя. Тож потрібно з нею боротися.


Юлія Британ, 19 років, журналістка

Коли йдеться про образи, то люди зазвичай думають про людей, які їх скривдили. Втім я довго не могла пробачити саму себе: за те, що не бачила цілей у житті, не відчувала своєї важливості та того, що мене люблять. Щодня прокидалася з думкою, що я – ніхто, і з нею ж лягала спати. Вона постійно сиділа у моїй голові і не давала насолоджуватися життям. Тому я майже не виходила з дому.

Крайньою точкою для мене стало бажання стрибнути з третього поверху, щоб більше не переживати та нічого не відчувати. На щастя, щось мене відштовхнуло від цієї думки. Я раптом так захотіла жити! 

Відтоді я три роки працювала над собою: розбиралася, як мені краще діяти, що я відчуваю, чому все в моєму житті саме так. Коли я змогла пробачити собі, в мене буквально розпочалося нове життя: друзі, подорожі, знайомства і ще безліч радісних моментів. 

Порада: Зміни завжди слід розпочинати з себе і образи пробачати спершу собі, а тоді іншим.

Думка психологині Анастасії Свердел:: У таких ситуаціях спершу варто розібратися у причинах виникнення такого ставлення до себе. Приклад героїні може надихнути інших: дівчина опанувала власні переживання та сумніви в собі і завдяки цьому стала щасливою. 

Чому ми ображаємося і як навчитися пробачати?

Анастасія Свердел, психологиня: 

— Образа — це реакція на несправедливість: до кривдника ми відчуваємо злість, а до себе — жалість. Це почуття виникає, коли людина не може виразити свою агресію та почуття. У такому випадку ми вважаємо, що нам усі винні, ніхто не хоче зрозуміти та допомогти. 

Втім образу не можна вважати класичною емоцією, оскільки вона не виникає імпульсивно, як, наприклад, злість чи страх, а базується на кількох етапах когнітивних умов: це побудова очікувань (що згодом не справджуються) щодо іншої людини, можливість спостерігати за її поведінкою, а також порівнювати із собою. Лише тоді ми вирішуємо, чи варто ображатися. 

Варіантів розвитку ситуації є кілька. Наприклад, ми можемо дати волю емоціям та помститися — для відновлення справедливості. Кращий варіант — опанувати себе й усвідомити свою образу, почати реалістичніше сприймати того, на кого ми образилися, й вирішити подальший розвиток стосунків: зовсім перестати спілкуватися або примиритися. 

Як пробачати образи?

Насамперед важливо зрозуміти, які очікування ви покладаєте на іншу людину (наприклад, ви очікували, що друг вчинить у складній ситуації по одному, а він зробив навпаки). Далі подумайте, як саме ці очікування сформувались. Можливо, слід переоцінити ваші погляди на взаємини й прийняти людину такою, якою вона є? Можливо, інша людина не здогадувалася про ваші очікування і варто просто сказати їй про це? Адже часто ми вважаємо, що інші мають розуміти нас без слів.

Ще один хороший спосіб відпустити образу — поставити себе на місце кривдника. Випадок однієї з героїнь цього тексту показує, що часто люди ображають інших через внутрішній дисбаланс емоцій та почуттів. Усвідомлення цього допоможе опанувати злість на кривдника та поставитись до нього з добром і розумінням. А далі — рішення за вами: будувати діалог та шукати шлях примирення чи обірвати будь-які контакти, щоб більше ніколи не пересікатися.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua