Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Це була проблема, яку вирішити без сексолога ми не могли”

“Це була проблема, яку вирішити без сексолога ми не могли”

6 хв на читання
Про що цей текст: Про ситуації, що спонукали міленіалів звернутися до такого фахівця, і поради, які допомогли їм позбутися комплексів, тривожності і дискомфорту.
Читати повну версію

(Прізвища героїв змінено за їхнім проханням)

Андрій Стернюк, 26 років, працівник банку

У 24 в мене з’явилася перша партнерка. Наші спроби зайнятися сексом були провальними, у мене постійно виникали проблеми з ерекцією і ніяк не вдавалося довести справу до кінця. Через це я дуже зациклився на невдачах, щоразу боявся, що знову щось не вийде. Ще й дівчина психологічно тиснула, іноді казала, що їй не подобається наш секс. 

Тоді я почав сумніватися, чи не маю, бува, якихось патологій. Звернувся до уролога, він запевнив, що я здоровий. І порадив працювати з думками, викинути з голови страхи про можливі невдачі. 

Окей, я спробував. В один момент зрозумів, що підтримувати ерекцію мені допомагають картинки з порнофільмів, які я уявляв собі під час сексу. Почав робити це постійно. 

Проблеми в ліжку фактично зникли! Партнерка возвеличувала мене! А я сподівався, що з часом зможу переключити свою увагу з уявних картинок на кохану. Та минуло майже півроку, а я так і не спромігся цього зробити. 

Зрештою, я наважився розповісти їй все. На диво, дівчина поставилася до проблеми з розумінням і запропонувала звернутися до сексолога. Ми записалися на прийом, відвідали два сеанси. Лікар порадив максимально зменшити час перегляду порнофільмів (до цього я стабільно дивився 2-3 щодня), натомість акцентувати увагу на сексуальному вигляді дівчини. Наприклад, займатися сексом при включеному світлі або ж перед дзеркалом, щоб збуджуватися від споглядання процесу. 

І це спрацювало! За декілька тижнів я повністю позбувся порнографічних образів у голові й почав отримувати задоволення від реального процесу. Більше того, такі зміни урізноманітнили наше сексуальне життя, вивели його на новий рівень. Шкодую лише, що не звернувся до сексолога раніше. 


Ольга Яворенко, 22 роки, маркетологиня 

Торік я вперше звернулася до сексологині. На той момент я зустрічалася зі своїм хлопцем вже три з половиною роки. Він — мій ровесник. Тоді ми ще обоє були незаймані. 

Всі спроби зайнятися сексом (а їх за цей час було чимало) закінчувалися однаково: мені ставало нестерпно боляче і страшно. Безпосередньо перед проникненням завжди починалася паніка, я кричала та плакала, бо боялася, що мені це зашкодить. Хлопець ніколи не наполягав на продовженні, завжди обіймав мене та заспокоював. Я налаштовувала себе, що наступного разу все вдасться, але щойно від поцілунків ми переходили до “справи”, ситуація повторювалася.  

Я була буквально одержимою цією проблемою. Читала інформацію про перший секс на форумах і сайтах. Досвід інших мене не тільки не заспокоював, а й ще більше лякав. Досі пам’ятаю, як прочитала, що при втраті невинності може порватися не дівоча пліва, а піхва. Це, за словами авторів, супроводжується значною крововтратою і може призвести до смерті. Прочитавши це, я не підпускала до себе коханого декілька тижнів. Навіть замислювалася про хірургічну дефлорацію (розсічення дівочої пліви хірургічним методом — Авт.). Я серйозно думала, що можу померти! Зараз навіть згадувати про це смішно. 

Водночас я боялася втратити хлопця, бо не знала, як довго він зможе це терпіти. Зрештою, переборовши свою сором’язливість, записалася на прийом до сексологині. Спочатку вона призначила мені огляд у гінеколога, аби переконатися, що я не маю патологій. Коли виявилося, що фізіологічно я здорова, ми почали шукати психологічну першопричину мого страху. І дійшли до висновку, що я занадто багато читала про чужий досвід і в пам’яті відклала усі погані історії про перший секс. Лікарка сказала корисну фразу: “Люди не пишуть про позитивний досвід. Та якщо щось йде не за планом — обов’язково про це розповідають”. 

Я поділилася з лікаркою своїми страхами. Всі міфи вона успішно розвінчала. Також сексологиня рекомендувала використовувати змазку, щоб мінімізувати ризик травматизації, і концентруватися на емоціях, а не на фізичних відчуттях. 

Форуми я перестала читати. Через місяць роботи мені вдалося перебороти всі страхи. 

Коли справа дійшла до сексу, усе відбулося якнайкраще, майже безболісно. І чи варто було боятися чотири роки? 


Юлія Стороженко, 30 років, менеджерка з продажу

П’ять років тому я розпочала свої теперішні стосунки. У нас одразу ж виникла проблема: під час сексу я майже не відчувала партнера, хоча він мав досить великий пеніс. Оргазм я отримувала лише в певних позах, але для цього потрібно було докласти ду-у-уже багато зусиль. Водночас я хвилювалася, що мій хлопець також нічого не відчуває. 

В результаті в мене виникла нервозність, я почала соромитися сексу. Як же я себе накрутила! Мені здавалося, що у мене атрофія м’язів піхви, або ж вона в мене занадто велика від природи. Якийсь час навіть вважала, що треба робити операцію, аби все налагодилося. 

Зрештою, хлопець запропонував разом звернутися до сексолога. Вже за 5 хвилин розмови з лікарем я зрозуміла, що моя проблема доволі типова, до того ж вирішується стандартним набором вправ і методик для підвищення чутливості та укріплення м’язів піхви. 

Додатково мені призначили прийом у гінеколога, щоб переконатися, що я не маю супутніх проблем зі статевою системою. Результати обстеження засвідчили, що я в нормі. Сексолог підібрав оптимальний для мене комплекс вправ, які я виконувала щоденно. Вже за місяць я відчула перші зміни. З кожним тижнем діапазон відчуттів наростав. За пів року м’язи були в тонусі. До речі, вправи не закинула й досі  — виконую їх раз-два в тиждень для підтримки здоров’я.