Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Це (не) твоя провина. Чому виникає ця емоція і як з нею боротися?

Це (не) твоя провина. Чому виникає ця емоція і як з нею боротися?

6 хв на читання
Про що цей текст: Міленіали розповідають про те, коли вони відчували провину, а психологиня пояснює, що робити з цим почуттям.
Читати повну версію

Віктор Літвак, 21 рік, помічник адвоката

Я професійно займаюсь боксом. Свої вміння ніколи не застосовую за межами рингу. Але декілька років тому я мав прикру ситуацію, коли не зміг себе стримати.

У моєї дівчини був друг, який нерозділено її кохав. Він всіляко намагався зіпсувати наші стосунки. Я хотів поговорити з ним, але хлопець не був налаштований на адекватну розмову: він зокрема говорив усякі нісенітниці про мою сім’ю. Я втратив над собою контроль і один раз його вдарив. Цього було достатньо, щоб зламати йому ніс.

Про цю ситуацію одразу ж дізналися мої батьки. Мені було соромно за свій вчинок, тож я почав відбріхуватися, нібито не причетний до цієї історії. Мій обман швидко викрили і тато сказав, що я підірвав його довіру. 

Я відчував нестерпну провину: і за те, що не стримав себе, і що не мав мужності зізначися в своєму вчинку.  Довго картав себе, обдумував варіанти того, як насправді мав би вчинити. Зрештою, друзі порадили мені перепросити у того хлопця. Так я і зробив. І коли мене пробачили, відчуття було таке, ніби гора звалилася з плечей.


Тетяна Голубкіна, 28 років, стоматологиня

Два роки тому, коли я почала працювати у стоматологічній клініці, до мене прийшов клієнт, якому я мала полікувати один зуб. Та під час процедури помітила, що проблема значно серйозніша, ніж здавалося. Ми домовилися про ще один сеанс. Клієнт був задоволений результатом. Але за кілька днів він залишив на сайті клініки негативний відгук про мою роботу. Написав, що я не попередила його, що друга процедура буде не безкоштовною, тож лікування виявилося дорожчим, ніж він очікував. 

Для мене це був перший подібний досвід, я відчувала себе винною за те, що чоловікові довелося заплатити значно більше. Я не могла нормально спати, бо прокручувала в голові сценарії того, як по-іншому могла вчинити. Картала себе і навіть плакала. 

Із цього стану мені допомогла вибратися мама — вона постійно нагадувала мені, що, помітивши проблему в того чоловіка, я змогла попередити її загострення, а тому навпаки — допомогла йому.

Емоція, яка з’явилася в процесі еволюції

“Почуття провини у людини не закладене природою, на відміну від основних емоцій — страху, злості, радості, — каже Ірина Юськова, психологиня і тренерка з розвитку емоційного інтелекту. — Провина виникла еволюційно, коли люди почали об’єднуватись у групи й намагалися вживатися один з одним. Ця емоція потрібна для того, щоб регулювати стосунки між людьми в соціумі. Здорова провина ніби підказує нам, що ми зробили щось не правильно в стосунках з іншими. Це почуття з’являється, коли ми порушуємо правила, стандарти, догми”.

Якою буває провина?

Раціональна провина — та, яку людина відчуває за власні дії, і може понести за неї відповідальність. З таким різновидом цієї емоції ми стикаємося постійно — вона виконує регулятивну функцію, тобто підказує нам, що і як треба робити: якщо порушив закон, маєш за це відповісти; якщо образив ближнього, слід попросити вибачення.

Невротична провина — чужа провина, за яку людина не може понести відповідальність. У моїй практиці було багато людей, які відчували себе винними перед батьками. Багато з них змалку чули фрази на кшталт: “Через тебе я не одружилась вдруге/ не зміг закінчити університет/ не побудувала кар’єру…”. 

Це найтоксичніший різновид провини, адже він будується на маніпуляції. Єдиний спосіб позбутись такої провини — зрозуміти свою відповідальність перед собою. Водночас, чужі емоції і негаразди нас стосуються лише опосередковано. 

Екзистенційна провина — та, яку людина відчуває перед собою. Вона з’являється, коли є нереалізований потенціал у стосунках, роботі, захопленні. Зі знеціненням своїх досягнень легко працювати, але його небезпечно ігнорувати. Така провина може бути згубною, бо часто передує переддепресивним станам, може призвести до самогубств.

Якось до мене по допомогу звернувся ексколега. З психологічної практики він перейшов в IT-сферу, бо шукав додаткового заробітку. За декілька років він досягнув певного успіху в роботі і мав матеріальні блага, яких прагнув, але відчував, що не реалізував себе як особистість. Через це втратив задоволення від роботи та життя, відчував провину перед самим собою. За кілька зустрічей ми пропрацювали емоцію провини, чоловік вирішив повернутись до попередньої роботи.

Як позбутися почуття провини?

Щойно з’явилася така емоція, слід запитати себе: “Чи дійсно моя поведінка або вчинок призвели до того, що хтось страждає?”. Таким чином можна зрозуміти, хто відповідальний за ситуацію, яка виникла. Далі слід дотримуватися одного з чотирьох сценаріїв дій:

1. Якщо людина винна. Найкращий варіант — понести відповідальність: заплатити штраф, попросити вибачення, компенсувати щось.

2. Це не моя відповідальність. У такому випадку, найімовірніше, почуття провини хтось нав’язує. За допомогою цієї емоції маніпулятори часто змушують своїх жертв поводитися, як їм зручно. Та раджу нагадати собі, що ви в цьому житті не для того, щоб виправдовувати чиїсь очікування.

3. Не моя відповідальність, але й не маніпуляція. Така провина виникає через ситуації, на які людина не могла вплинути. В такому разі слід нагадати собі, що це було поза зоною вашого впливу, і запитати себе: “Якщо я не міг на це вплинути, то навіщо мені картати себе через це?”.

Що подивитися на цю тему? Фільм “Обіцянка на світанку” режисера Еріка Барб’є. У ньому яскраво показано, як працює невротична провина і до чого це почуття може призвести.

Що почитати на цю тему?  “Не заважай собі жити” Марка Гоулстона і Філіпа Голдберга, “Відповідальність, обов’язок, почуття провини” Ліз Бурбо і “Letting Go: The Pathway of Surrender” Девіда Р. Гокінса.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua