Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Декілька ідей для релаксу: як розслабитися, коли стрес накриває з головою?

Декілька ідей для релаксу: як розслабитися, коли стрес накриває з головою?

6 хв на читання
Про що цей текст: Молоді люди діляться рецептами перезавантаження.
Читати повну версію

Олександра Корж, 21 рік, перекладачка

Коли мене “накриває” стрес, я беру квиток і тікаю до іншого міста. Часто їду сама. Здебільшого роблю це на вихідних, але іноді можу дозволити собі прогуляти й один робочий день. Цього мені достатньо, аби перезарядитися.

Вперше я самостійно спланувала поїздку після другого курсу — ми з хлопцем на тиждень вирушили до Львова. А вже за півроку я організувала тур чотирма містами Польщі. Не вірила в реальність цього задуму, доки не повернулась додому після 8 днів подорожі. Того ж літа мене запросили до Одеси. Я вперше поїхала сама і мені сподобалося не залежати від чиїхось планів і бажань. 

Тепер здебільшого я подорожую наодинці. Буває, раптом вирішую, що хочу “втекти”. Одразу ж закриваю нагальні робочі справи і вже наступного дня я в дорозі. З кожною новою подорожжю відчуваю свою мобільність. Це руйнує кордони в моїй голові.

Такі поїздки для мене — не спосіб відпочити: завжди планую багато заходів, зустрічей і повертаюсь з відчуттям, що мені потрібні ще одні вихідні. Але я перезавантажуюсь, завжди щаслива і наповнена емоціями від поїздки.

*мої улюблені:
фільм: “Посмішка Мони Лізи” Майка Ньюела;
книга: “Атлант розправив плечі” Айн Ренд;
заклад: Львівська майстерня шоколаду.


Дмитро Дудка, 18 років, студент

Для мене прибирання, упорядкування речей — один із найдоступніших методів зняття напруги. Це допомагає мені розвантажити голову, реорганізувати думки. Масштаби прибирання завжди залежать від рівня стресу: можу просто поскладати речі на робочому місці, а можу, якщо щось геть допекло, почати переставляти меблі у кімнаті.

Найбільше люблю розставляти книги на полиці за умовними групами. Наприклад, ділити на художню та наукову літературу, або прочитані й ті, що чекають своєї черги.

Прибирати я можу, незважаючи на час доби. Якщо стрес накриє мене об 11 вечора, то одразу поччинаю щось упорядковувати (пилосос не вмикаю, звичайно, — з поваги до сусідів). 

Якось я три дні виконував завдання для програмістських курсів. І коли робота вже майже була готова, мені раптом вискочила якась помилка. Я просидів над нею кілька годин і не міг збагнути, що не так. Почав автоматично прибирати в себе на столі. Коли закінчив, нарешті зміг тверезо оцінити роботу та побачити, де я помилився.  

Також прибирання рятує мене у моменти, коли треба на щось чекати. Пригадую, як моя дівчина поїхала з наметами на море на чотири дні (на той момент ми зустрічались лише 2 тижні). Там не було мобільної мережі. Я просто не знав куди себе подіти, так сильно хотів з нею поговорити. Щоб заспокоїтися, я влаштував генеральне прибирання. Тричі! Ще трохи і я б почав переклеювати шпалери. Добре, що вона поїхала не на тиждень. 

Можна подумати, що я ще той чепурун, та насправді прибираю я виключно у стресових ситуаціях. У мене немає звички складати все на свої місця — я накопичую собі справи для “терапії” (сміється).

*мої улюблені:
пісня: Fade to black — Metallica;
фільм: “Кримінальне чтиво” Квентіна Тарантіно;
книга: “Ловець у житі” Джерома Девіда Селінджера;
заклад: кав’ярня “Sweeter” у Харкові.


Сергій Нагорний, 35 років, блогер

У мене 2 способи розслабитися – подорожувати і складати 3D пазл. Розповім про другий.

Якось після відвідин Собору Святого Якова в Іспанії, який мене сильно вразив, я натрапив на 3D пазл із цим храмом. Він складався з 101 деталі. Тоді все й почалося.

Таке заняття дозволяє мені переключити увагу, забути про свої клопоти та розслабитися. Я можу складати пазли і по 2-3 години, а комусь для релаксу вистачить 10-15 хвилин. В будь-якому випадку, пазли – чудова нагода відчути себе безтурботним, мов дитина. 

*мої улюблені:
пісня: Lost in a dream — Wellmess feat. August Macke;
фільми: “Смертні машини” режисера Христіана Ріверса, “Гуцулка Ксеня” режисерки Олени Дем’яненко;
книга: “Дорога Святого Якова” Дзвінки Матіяш;
заклад: Bootlegger у Києві


Вікторія Олексюк, 20 років, копірайтерка

Я займаюся малюванням ще з дитячого садочка. Вечорами я звичайною кульковою ручкою обводила картинки у бабусиних книгах та конспектах маминих студентів (вона у мене викладачка). З часом я зрозуміла, що це чудовий спосіб розслабитися. 

Люблю малювати портрети та архітектурні споруди, та останнім часом надаю перевагу картинкам у мультиплікаційному стилі. Роблю це, зазвичай, олівцями, аквареллю та маркерами. Проте у мене є правило: треба побороти поганий настрій і негативні емоції ще до того, як беруся за справу — не хочеться відображати жахливі емоції та настрій на папері. То ж скетчинг мотивує опанувати свої емоції значно швидше та налаштовує на позитивне мислення. 

Також я люблю малювати людей, сидячи в затишній кав’ярні чи десь у транспорті. Та загалом обмежень нема: де б я не була, можу вийняти нотатник та почати робити ескіз. 

*мої улюблені:
пісня: Alien Sun — Indytronics;
фільм: “Заборонений” режисера Романа Бровка;
книга: “Гордість та упередження” Джейн Остін;
заклад: Tartufo trattoria у Львові.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua