Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Кожен знімок, як вінтажна листівка. Чому я вирішила фотографувати на плівку

Кожен знімок, як вінтажна листівка. Чому я вирішила фотографувати на плівку

7 хв на читання
Про що цей текст: 24-річна data-операторка Юлія Сиренкова розповідає як робить знімки на плівку та самостійно проявляє світлини.
Читати повну версію

Я почала фотографувати на плівку, бо мене привабив ефект, який отримуєш на таких фото без додаткових зусиль. Нестандартна передача кольору, потертості, засвіти — все це є одразу, не треба обробляти цифрові знімки у фоторедакторах, аби досягти такого ефекту.

Починала знімати на звичайнісіньку плівкову “мильницю”, яку мені подарували друзі на день народження. Пригадую, як роздивлялася першу проявлену плівку: кожен знімок нагадував вінтажну листівку. Це мене дуже вразило. 

Пам’ятаю, як тоді постійно подумки металася між крайнощами: від “якнайшвидше закінчити плівку, щоб подивитися, що там” і до “не витрачати кадри на все підряд”.

Плівка, на відміну від цифрових пристроїв, ідеально передає колір. Втім, важливо правильно підібрати світлочутливість плівки залежно від умов під час зйомки. 

Також плівка надає широкий простір для експериментів, починаючи від абсолютно різних камер, об’єктивів і фільтрів, закінчуючи безпосередньо проявленням світлин. Зрештою, це певний інтерактив: ти знімаєш, потім проявляєш плівку, скануєш її, самостійно виготовляєш паперове фото. Це тривалий, але дуже захопливий процес.

Плівкові фото — “вічні”, їх так просто не видалиш чи відформатуєш. Окрім цього, правильно збережені негативи можна неодноразово використовувати для друку фото. 

Закуповую плівку партіями з США

Безумовним недоліком такого хобі є вартість плівки — вона з кожним місяцем зростає. Наприклад, ще рік тому рулон найпопулярнішої плівки для початківців (Kodak ColorPlus 200) коштував близько ста гривень, зараз її ціна — 220-250. За місяць на саму плівку та реактиви я витрачаю близько 500 гривень. Плівка має тривалий термін зберігання (1-2 роки в холодильнику, до 5 років у морозильній камері), тому значно зручніше одразу купувати декілька рулонів. Щоб зекономити, я закуповую плівку партіями з США. Таким чином економлю до ста гривень на одному рулоні.

Проявлення плівки процес вибагливий

Проявлення кольорової плівки майже повністю автоматизоване й відбувається в спеціальних машинах, які мають фотосалони. Це займає близько 15 хвилин. Єдине завдання людини — залити туди необхідну хімію. 

Проявити кольорову плівку вдома дуже складно — треба постійно підтримувати однакову температуру рідин і використовувати п’ять реактивів (для порівняння, чорно-біла плівка потребує тільки трьох). Таку плівку дуже легко зіпсувати, тому більшість надає перевагу проявці в машині.

А от чорно-біла плівка — менш вибаглива. Для неї треба три реактиви: сам проявник, стоп-ванна із розчином лимонної кислоти й води, який має зупинити процес проявлення, а також фіксатор, що закріплює зображення на плівці. Після просушки плівка готова до подальшої роботи. 

У процесі проявлення чорно-білої плівки велику роль відіграє час. Кожна фірма-виробник має чітко визначений час для проявлення конкретної плівки. Навіть існує спеціальний сайт, де у таблиці вказано співвідношення всіх плівок та проявників. Від часу проявлення буде залежати зернистість і контрастність фото. Оскільки мені подобаються більш контрастні знімки, то я тримаю плівку у проявнику на хвилину-півтори довше, ніж зазначено в інструкції.

Не лише проявити, а й відкоригувати помилки

Звісно, самостійне проявлення плівки забирає час. Утім при ручній проявці плівки можна коригувати помилки, допущені при зйомці. Наприклад, якщо у сонячний день зробити фото на плівку з високою світлочутливістю, то зображення буде занадто світлим. У такому випадку її тримають у проявнику довше, ніж це зазначено в інструкції. Якщо світлочутливість плівки низька, а фото робили з поганим освітленням, то її тримають у розчині менше. 

Якщо просто віддати плівку до фотолабораторії, здебільшого можна отримати результат конвеєрної роботи, коли ніхто не витрачав сил, аби підправити колір чи якісь недоліки. Через це знижується якість готових фото. 

Оскільки проявників є дуже багато, то підібрати найкращий можна тільки експериментуючи.  Найпростіший спосіб це зробити — відзняти 36 кадрів однієї й тієї ж сцени, в темноті порізати плівку на окремі шматочки та проявити кожен у різному проявнику. Зробивши фото за однакових умов, проявники буде найлегше порівняти.

Фотографуючи на плівку необхідно навчитися визначати фокусну відстань. Якщо її порушувати, фото будуть розмитими. Для “мильниць” інформацію про фокусну відстань вказують в інструкції. Якщо ви купували камеру без інструкції, то її з легкістю можна знайти в інтернеті, просто вказавши модель фотоапарата. Якщо ж є можливість налаштовувати камеру вручну, то там фокусна відстань вказана на об’єктиві.

Загалом, технічно вдалими є близько 90% кадрів. Та з естетичної точки зору в кінці мені подобається не більше 40% фотографій. 

За дверима темної кімнати

Надрукувати фото вручну для мене ще цікавіше, ніж проявити й відсканувати плівку. Процес відбувається у спеціальній темній кімнаті з червоним світлом. У фотозбільшувач необхідно вставити негатив, щоб спроектувати фото з плівки на папір. Потім упродовж чітко визначеного часу треба насвічувати зображення, закріплювати його і здійснювати інші важливі процеси.

Як обрати фотоапарат?

Дуже важливо правильно обрати плівковий фотоапарат. Хоча нової техніки зараз не виготовляють, на ринку є доволі багато старих фотоапаратів у майже ідеальному стані. Вартість залежить від моделі, комплектації, виробника тощо. Ціна стартує від ста гривень за звичайну “мильницю” до декількох тисяч за професійний фотоапарат з хорошим об’єктивом. Наприклад, зараз я фотографую на Canon Canonet G-III QL. Придбала цю камеру за 3500 гривень, додатково заплатила ще 1200 гривень за спалах.

Плівкові фотоапарати варто купувати не онлайн, а наживо, щоб мати змогу переконатися у справності всіх механізмів. Зокрема, перш за все варто перевірити експонометр. Для цього треба сфокусуватися фотоапаратом на тіні чи світлі та глянути, як реагує на це індикатор. Також обов’язково перевірте, чи шторки затвору відкриваються на кожному значенні витримки. Одного разу я випадково купила несправний фотоапарат. Як згодом виявилося, у нього не завжди відкривалися шторки.  Через це половина плівки була пустою. 

І, звичайно, не забудьте перевірити чистоту фокусного екрану та зовнішні ушкодження корпусу фотоапарата.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua