Я почала одягатися кошерно і це змінило моє життя

7 хв на читання

Про що цей текст: “Щоб тебе помітили, не обов'язково роздягатись чи одягатись надто яскраво”, — каже 28-річна Інна Царук. Вона розповідає, що спонукало її обрати кошерний стиль, а також розмірковує над (не)релігійністю міленіалів.

Читати повну версію

Кошерно я почала одягатися у 25 років. Тоді в моєму житті трапився переломний момент — криза особистості. Я жила в Києві, працювала на телебаченні, мала багато друзів і знайомих, відвідувати цікаві заходи. Та в усій цій успішності я не відчувала себе собою.

Я завжди знала, що симпатична і легко привертаю увагу чоловіків. Та мені здавалося, що вони оцінюють не мою душу чи інтелект, а просто дивляться на підтягнуте тіло, природну красу — тобто зачаровуються зовнішнім, пропускаючи повз глибину внутрішнього світу. Тоді я й задумалася про те, як мій одяг презентує мене як особистість.

Дівчата з єврейської громади розповіли мені про кошерний стиль. Відтоді я дотримуюся головного канону: будь-який одяг повинен підкреслювати внутрішній стан і транслювати мої цінності — повагу до ближнього, милосердя, чесність перед собою та світом, вміння дивитися глибше, а не ловити те, що лежить на поверхні.

Що таке Kosher style?

Кошерний стиль одягу тісно пов’язаний з єврейськими традиціями. До речі, я не класична іудейка. У мене є єврейське коріння, але про нього я дізналася вже коли прийшла до єврейської громади і зацікавилася її традиціями.

Дуже часто люди використовують прикметник “кошерний”, маючи на увазі “дорого-багато”. Та це не правильна інтерпретація. Kosher style — це про вишуканість, аристократичність і самоідентичність. Це про одяг, в якому не соромно постати перед Богом, який спостерігає за людиною.

Основа цього стилю закладена в єврейському понятті “цніют”, яке в перекладі з івриту означає “скромність”. Філософія кошер-стайлу каже: краса — те, що всередині, а не зовні. Щоб тебе помітили, не обов’язково роздягатись чи одягатись надто яскраво. Зараз скромна мода сприймається як інтелектуальна.

Кошер-стайл — це не про суцільні обмеження і сірість. Це стиль спокійної душі та захищеного тіла, в якому одяг виконує свою первинну функцію — одягати, покривати, зігрівати.

Зауважу, сьогодні кошерного стилю дотримуються люди різних національностей та віросповідань.

Якими мають бути речі?

Довжина спідниці повинна бути нижче коліна, жодних розрізів. Ніякого декольте. Закриті ключиці та спина. Довжина рукава — нижче ліктя. У цьому дрес-коді майже відсутні штани, хоча зараз і цей елемент потрохи з’являється в кошерних гардеробах. Я раніше носила джинси і брюки, але зараз повністю перейшла на спідниці та сукні.

У кошерному стилі не використовують червоний, бо вважається, що це колір агресії, пристрасті, виклику. Але з відтінками червоного (кораловий, вишневий, колір вина) можна експериментувати.

Важливою також є тканина, з якої виготовлений виріб: вона має бути натуральною та цупкою. І треба бути уважним при виборі одягу, бо, буває, спідниця має вигляд кошерної, та на сонці або при інтенсивному освітленні буквально просвічується.

Де шукати кошерний одяг?

Його можна знайти в абсолютно різних магазинах, на стоках, у торгових центрах, шоурумах, колекціях українських дизайнерів. Якось я придбала кошерну сукню-сорочку в одному з популярних мас-маркетів за 900 гривень, а нещодавно у підземному переході на вокзалі купила дві абсолютно нові кошерні кофтинки всього за 120 гривень. На секонді я знайшла дуже красиву синю вечірню сукню — усі дивуються, коли розповідаю, звідки вона. Маю також недешевий дизайнерський одяг.

Що змінилося, відколи я почала одягатися кошерно?

Моє сприйняття себе. Я стала впевненішою в собі. І в результаті досягла кількох значних підйомів у кар’єрі — наприклад, просто завітавши до музею, познайомилася з одним із партнерів міжнародного проєкту, з яким активно співпрацюю вже три роки.

Я досі отримую компліменти від чоловіків, але тепер вони інші. Раніше мені могли сказати: “Вау, ти така гаряча”. Тепер же я чую: “Інно, ви дуже вишукана”. Для мене це — два різні світи.

Про боротьбу зі стереотипами

Мене часто називають зашореною, кажуть, що я фанатичка або занадто релігійна. Але так роблять ті, хто особисто мене не знає. Я — цікава, відкрита і різнопланова особистість. Щоб це зрозуміти, достатньо почитати мій інстаграм: там я ділюся думками про прочитані книги, раджу, які заклади відвідати у Києві чи Львові, розповідаю про кулінарні курси, на які записалася, а також проводжу онлайн-семінари з тайм-менеджменту.

Чому міленіали переважно не релігійні?

Здебільшого міленіалів, як і мене колись, лякає навіть слово “релігійність”, бо часто її співвідносять із обмеженістю, непрогресивністю. Сьогодні чимало молоді займається йогою, але скептично ставиться до молитви, хоча йога — це і є розмова з Богом. Молитва не обов’язково має бути офіційною і на колінах. Бог значно кращий, ніж нам про Нього розповідають релігії.

Улюблена цитата з Біблії

Найкращий мотиваційний спіч за всю історію людства — це Нагірна Проповідь Ісуса Христа. Цей текст я періодично перечитую — він підбадьорює та отвережує мене у різних життєвих ситуаціях.

Також я надихаюся цитатою із книги пророка Ісайї: “Бо ваші думки — не Мої це думки, а дороги Мої — то не ваші дороги”.

Чого б я ніколи не зробила?

Не продала б свою любов. Я ніколи не мала і не збираюся мати стосунки, які грунтуються на вигоді.

Поради для читачів:

1. Не плутайте чужі бажання, смаки та звички із своїми. Шукайте себе. Кожен з нас — унікальний.

2. Час обмежений. Ставтеся до кожного дня, як до найбільшої цінності. Будьте ефективними постійно. Не дозволяйте собі просто спалювати свої дні. Ви можете досягти більшого вже зараз.

3. Моліться. Розмови з Творцем — це найкраще, що може бути!