Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Мені 21. На карантині я почала колекціонувати ляльки

Мені 21. На карантині я почала колекціонувати ляльки

3 хв на читання
Читати повну версію

Яна Кирилюк, 21 рік, студентка, фахівчиня з персоналу

У моїй колекції — 34 фешн-ляльки американської серії Monster High. Такому захопленню посприяли моя молодша сестра, карантин, один комп’ютер на двох і блогерка-колекціонерка ляльок, на яку я натрапила. 

Спершу розповім, що це за такі ляльки. Monster High створили Гаррет Сендер і Келлі Райлі. Концепція для персонажів цієї серії ляльок навіяна фільмами жахів і класичними історіями про чудовиськ. У цих ляльок є своя історія: вони — діти відомих монстрів з міфів, фільмів. Наприклад, серед персонажів є Дракулаура —  дочка Дракули, Д’юс —  син Медузи Горгони. У кожного з них є свої захоплення, інтереси, риси характеру й улюблені шкільні предмети. 

Так ось. Часом, гортаючи стрічку на карантині, я натрапляла на огляди Barbie чи Monster High і згадувала себе в дитинстві — як я з захопленням дивилася у магазинах на дорогезні закордонні ляльки, яких батьки тоді не могли мені купити.

Зрештою, я купила на сайті-барахолці перших ляльок Monster High! Вони коштували по 200 гривень. Загалом з 2018 року бренд Monster High уже не випускають, тому зараз їх можна знайти хіба у приватних колекціях. У середньому вживана лялька обходиться у 200-250 гривень. 

Спочатку я думала, що просто куплю декілька брендових ляльок, щоб порадувати семирічну сестру (і трохи себе). Але відтоді не можу зупинитися. Зараз я моніторю ляльок у спеціалізованих вайбер-групах, де часом з’являються ті персонажі, яких в мене ще немає. Таким чином назбирала вже 34 ляльки. Вони ледве розміщуються на шафі в кімнаті сестри. 

Загалом на свою колекцію я витратила вже майже 5 тисяч гривень за півроку. Попри це я досі не можу назвати себе колекціонеркою і соромлюся зізнатися, що двадцятиоднорічній Яні дуже подобається купувати ляльки.

Більше того, я ще й шию одяг для ляльок — оскільки ними часто бавиться моя семирічна сестра, то одяг часто губиться чи псується. 

Серед моєї колекції є одна лялька, яку я постійно використовую як модель для одягу — це Оперетта, донька Привида Опери. Вона з’явилася у мене третьою і за цей час стала однією з улюблених. 

А ще мені подобається відчуття, що я можу подарувати дім старенькій ляльці, з деякими дефектами, слідами від ручки чи подряпинами на обличчі. Кожна з них не стає від цього менш красивою і цікавою. До того ж, давати друге життя таким лялькам, а не купувати нові, — це ще й піклуватися про екологічну ситуацію у світі.