Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Мені потрібен психотерапевт”. У який момент люди усвідомлюють це?

“Мені потрібен психотерапевт”. У який момент люди усвідомлюють це?

7 хв на читання
Про що цей текст: Міленіали розповідають, у який момент зрозуміли, що потребують допомоги лікаря. У тексті є контакти центрів, де можна безкоштовно проконсультуватися з психотерапевтом.
Читати повну версію

Мені здавалося, наче я божеволію”, — Божена Марків, 21 рік, технічна менеджерка

У 19 років я познайомилася з жінкою, яка стала моєю першою партнеркою. У нас зав’язались стосунки. На жаль, токсичні. Ми не встановили особистих кордонів — і це було найбільшою проблемою. 

Моя партнерка діяла так, як і колись моя мама — вона ніколи не поважала мій простір, мою думку. Партнерка окупувала мою свободу. Її теж не цікавило, що я думаю і хочу, вона діяла виключно в своїх інтересах. Я не знала, як від цього захиститися і з часом опинилася в сильній психологічній залежності від цієї жінки. 

Якось вона заявила, що відкрила в собі полігамність, тепер має іншу дівчину. І зникла з мого життя. Це глибоко травмувало мене. 

Щоб компенсувати порожнечу в душі, я зав’язувала інтрижки з дівчатами, яких із часом так само кидала, як кинули мене. Це ще більше загострило ситуацію. Я почувала себе спустошеною.

Як тільки я усвідомила критичність свого психологічного стану, звернулася до психолога. Утім через рік роботи вирішила припинити це. Ми постійно проговорювали одні і ті ж запитання, які зводилися до того, що я ніяк не могла забути цю людину. Складалося враження, що ми просто ходимо по колу. 

Зрештою, я переїхала зі Львова, який кожною вуличкою нагадував про неї, до Києва. Я почувалася, наче на мінному полі, і не могла забезпечити собі навіть мінімальну внутрішню цілісність. Хто я і що роблю в цьому світі? Мені здавалося, наче я просто божеволію. 

У березні 2020 року звернулася уже до психотерапевтки. Вона допомогла мені опанувати ситуацію. Реальні зміни я почала помічати лише нещодавно. Нарешті я повернула контроль над власним життям — стала Боженою, а не чиїмось доповненням.

Коли у листопаді я приїхала на декілька днів до Львова, то випадково зустріла її. Тоді й зрозуміла, що мої зусилля і робота з фахівцями не були марними. Я щаслива без неї. Також я навчилася вибудовувати особисті кордони і уникати надмірної прив’язаності. 


“Мені стало максимально некомфортно в своєму тілі”, — Ольга Герус, 25 років, брокерка

Мої панічні атаки почалися на ґрунті проблем зі здоров’ям. Допоки лікарі намагалися з’ясувати, що саме з організмом не так, я гуглила свої симптоми. І вже через 5 хвилин, начитавшись усілякого, не могла дихати, відчувала ком у горлі і як неконтрольовано котяться сльози. Так тривало майже пів року. Згодом панічні атаки почали прогресувати, часом їх бувало й по кілька на день. Мені стало максимально некомфортно в своєму тілі. Тоді я й зрозуміла, що потребую допомоги спеціаліста. 

На початок терапії я все ж наважувалась вкрай довго. Та зрештою після свого 25-го дня народження я почала роботу з психотерапевтом (знайшла його завдяки рекламі в інтернеті про безкоштовну консультацію в центрі Львова). 

Наразі я працюю з психотерапевтом вже пів року (тепер це платні сеанси). Змін сталося небагато, та я принаймні зрозуміла, що провокувало панічні атаки — не лише нерозуміння того, що відбувається з моїм тілом і як це лікувати, а й загальне невдоволення життям. 

На жаль, я досі не до кінця розумію, як мені з усім цим боротися. Думаю, шлях змін — тривалий (принаймні це підтверджує досвід моїх друзів, які відвідують терапію). Для когось робота з психотерапевтом може виглядати викиданням грошей в нікуди. Але я знаю, що з часом терапія дасть результат.


“У мене була одна реакція — сльози”, — Аміна Подоляка, 19 років, студентка

Я щоденно плакала. Побутові ситуації виводили мене з рівноваги. На всі події навколо у мене була одна реакція — сльози. Я ніяк не могла зібрати думки докупи. Навіть елементарна задача — відповісти комусь у чаті або сходити за покупками — потребувала величезних зусиль.

Ніхто з близьких не знав, що зі мною відбувається. Емоційні вибухи завжди відбувалися за зачиненими дверима. 

Мій стан загострив карантин: довелося поїхати з Харкова, де я навчаюся, додому в Запоріжжя. Атмосфера там була доволі напружена, адже мої батьки доволі часто вдаються до маніпуляцій, викликаючи відчуття провини. Якщо мої погляди суперечать їхнім, то починаються випади в мою сторону, мовляв я “неправильна” і зі мною “щось не так”.

Через півроку я наважилась записатися до психотерапевта. Після першого сеансу я вийшла з думкою: “Моє життя на дні”. Та з часом завдяки роботі з фахівцем почала контролювати свій емоційний стан, навчилася уникати маніпуляцій. 

Втім, захищаючи себе від емоційних струсів, я стала доволі грубою. Зараз намагаюся боротися із цим наслідком терапії.

Як зрозуміти, що тобі потрібна допомога?

“Суїцидальні думки та наміри, тривожні стани, страхи, які неможливо самостійно втамувати, розлади настрою та сну, деструктивна поведінка та відсутність хорошого ставлення до себе — це ті гострі психологічні стани, за яких варто звертатися до психотерапевта, — каже Ольга Хайдукова, гештальт-психотерапевтка. — Причини для таких станів можуть бути різні: складнощі у стосунках з іншими людьми, тривалий емоційний дискомфорт, деперсоналізація (відчуття, що ви спостерігаєте за своїм життям зі сторони — Авт.). У деяких випадках психотерапевт може наполягати на консультації у психіатра (наприклад, при клінічній депресії) для підбору необхідних препаратів”.

А коли чекати на результат?

Мінімальні зміни стають помітні вже після першого тижня терапії. Та лікувальний процес має бути стабільним і регулярним. Залежно від проблем клієнта лікування може тривати від 10 сесій до декількох років. Для успішного результату недостатньо лише показань до психотерапії. Клієнту необхідно мати внутрішню готовність і бажання витрачати власні психологічні ресурси. Без цього неможливо досягти змін”, — наголошує гештальт-психотерапевтка.

Де отримати безкоштовну психологічну допомогу?

Lifeline Ukraine, цілодобова гаряча лінія, що працює для запобігання самогубств та підтримки психічного здоров’я — 7333

Телефон довіри Кризового центру медико-психологічної допомоги — 0800 501 212 (з 14:00 до 22:00)

Проєкт Інституту когнітивного моделювання “Розкажи мені”. Щоб отримати допомогу, необхідно заповнити анкету на сайті. Після реєстрації вам підберуть консультанта, спеціалізація якого відповідає запиту. Ви можете обрати комфортний спосіб спілкування (онлайн-листування/дзвінок) та зручний час для сеансу.