Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Mindfulness: як навчитися жити тут і тепер

Mindfulness: як навчитися жити тут і тепер

6 хв на читання
Про що цей текст: 26-річна програмістка Наталія Харабарук розповідає, як почала осмислено підходити до життя, та радить книги, що допоможуть усвідомити свої емоції.
Читати повну версію

[Mindfulness (з англійської “осмисленість”) — це підхід до життя, мета якого — навчитися жити в моменті, тут і тепер. Відповідно до mindfulness, не варто хвилюватися за майбутнє або перейматися минулим.

 Основні принципи mindfulness:

1) не жити “на автоматі”, думати, що ви робите і для чого;

2) пам’ятати, що кожна емоція не виникає просто так, а має свою причину;

3) завжди обирати дійсно значуще — те, на що справді хочеться витратити свій час]. 

Чому я вирішила жити осмислено? 

Як і більшість людей пострадянського покоління, я мала недостатній рівень емоційного виховання і комунікабельності. Я не знала, як давати раду своїм відчуттям і емоціям, тож просто намагалася завжди бути в піднесеному настрої. Постійно усміхатися — це ж добре? Утім збоку така емоція мала штучний вигляд і тому заважала мені заводити соціальні контакти. Здавалося, зі мною щось не так — я не вмію спілкуватися з людьми. І мені навіть не спадало на думку, що цьому можна навчитися.

Коли на останніх курсах університету (років 5 тому) я натрапила на книги із саморозвитку, мій світогляд перевернувся з ніг на голову. Я усвідомила, що своїми емоціями можна керувати, зрозуміла, що активність не завжди свідчить про хороший настрій — насправді так людина може приховувати глибоку депресію. 

“Сила моменту тепер” Едгарта Толле — перша книга, яка розплющила мені очі та змусила дивитись на світ по-іншому. Тоді я вперше змогла проаналізувати, чому не люблю відвідувати сім’ю свого чоловіка. У мене занадто нерозвинена навичка захисту своїх кордонів, щоб дати відсіч тим, хто може нападати. Тож там, у сім’ї чоловіка, я не почувала себе в безпеці. Усвідомлення проблеми не вирішило її, але принаймні я перестала себе пригнічувати за неї. Вважаю це усвідомлення моментом, коли я стала на шлях осмисленості.

Потім я почала читати більш спеціалізовані книги, під кожну навичку, яку хотіла здобути. І з кожною новою книгою я думала: “Це справді так! І я таке відчуваю!” Після читання я наче ставала новою людиною. 

Поступово моє життя почало наповнюватися істинами, які його покращували. Я почала відкривати про себе факти, про які раніше не здогадувалась. Наприклад, аналізувала те, як поводжуся у компанії, яке місце там займаю, і виявила: хоч і люблю бути в центрі уваги, це мене швидко втомлює. Тепер мене влаштовує роль спостерігачки — бути серед людей, не виділятися і лише час від часу привертати до себе увагу.  

У мене з’явилося відчуття відповідальності за своє життя, розуміння того, що я можу робити те, чого захочу і що робить мене більш щасливою. Тепер, якщо я розумію, що певна діяльність погіршує мій настрій, я стараюсь одразу ж її перервати. А приємні миті навпаки — пережити на повну. Тобто на позитивних емоціях я максимально концентруюся, щоб не пропустити їх, а негативні намагаюся швидше усунути. 

Я перестала працювати, коли погано себе почуваю. Work-life balance допомагає мені розпоряджатись часом, використовуючи найпродуктивніші години для праці, а найобтяжливіші — для відпочинку. Також я живу за принципом, що часом краще провести вдома “нудні вихідні” і не мати про що розповісти колегам, ніж робити те, чого не хочеться, і потім відчувати себе ще більш втомленим, ніж перед вихідними. 

Найскладніше для мене було — відійти від несвідомого реагування. Ми не звикли відділяти себе від свого его. Та перш, ніж реагувати та діяти, варто поставити себе на місце співрозмовника. Це допомагає уникати конфліктів. Наприклад, раніше я часто сварилася з чоловіком через побут: усе починалося з банальної дрібниці, а потім ми згадували навіть давні “гріхи”. Та осмисленість допомогла мені усвідомити, що не варто зачіпати минуле. Легше спокійно будувати діалог і дати партнерові зрозуміти, що я його ціную. Саме  mindfulness допоміг нам побудувати міцні стосунки. Багато розмовляти одне з одним — це правильна тактика.

Та і з друзями, колегами мої стосунки покращились. Раніше, до mindfullness, я була дуже впертою і зовсім не думала про те, що буде після сутички — мені треба було довести свою правоту, “тикнути” носом туди, де людина, на мою думку, помиляється.  Тепер я розумію, що переконати когось у такий спосіб неможливо, бо під час суперечки люди зовсім не сприймають аргументи інших, а просто захищають своє его. 

Окрім книжок, жити більш осмислено мені допомагали паузи, коли я залишалася наодинці з собою десь на природі та розмірковувала про життя. Одразу зауважу: не треба сидіти у позі йога виділену кількість часу щодня. Можна робити це так, як зручно. Така практика допомагає повернутися до себе справжнього.

5 рекомендацій книг:

1) “Потік” Мігай Чиксентмігаї — книга про основи людської творчості, про момент, коли людина перестає бути центром для себе і стає частиною чогось більшого.

2) “Простими словами” Марка Лівіна допомагає зрозуміти свій настрій та те, чого тобі в цей момент хочеться. 

3) “Ненасильницьце спілкування” Маршала Розенберга — основа основ у спілкуванні, дуже допомогла мені побудувати стосунки.

4) “Витончене мистецтво забивати на все” та продовження “Все замахало, та надія є” Марка Менсона — книги для тих, хто постійно шукає сенсу і любить порозмірковувати.

5) “Як бажає жінка” Емілі Нагоскі відкрила мене у фізіологічному плані: я зрозуміла, що сексуальність також є важливою частиною розуміння себе, адже осмисленість стосується як інтелектуальних, так і фізичних сфер.

Мої улюблені:
фільм: “На узбіччі” Александера Пейна
книги: Wine Folly Джастіна Гаммака і Мейделін Пакетт
пісня: The Fray — Heartless.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua