Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Наші щурихи зробили кубло на кухні і тусувалися там”. Про трешові (і не лише) реалії життя з екзотичними тваринами

“Наші щурихи зробили кубло на кухні і тусувалися там”. Про трешові (і не лише) реалії життя з екзотичними тваринами

7 хв на читання
Про що цей текст: Люди, які мешкають під одним дахом з гризунами, зміями, тарганами, равликами, розповідають про побут з ними.
Читати повну версію

Катя Гребовська, 32 роки, домогосподарка

У мене вдома живуть дві щурихи породи дамбо: Миша Щурпук і Шоколадка Чортик.

Мишу я купила доньці на День Святого Миколая. Вона давно хотіла домашню тварину, але чоловік був проти: колись він занадто болісно пережив втрату двох собак. Тож щурика для доньки я купила без відома чоловіка. Він був в шоці 🙂 Але в перший же вечір Миша спала у нього на грудях. Це була любов з першого погляду.

Згодом я зрозуміла, що Миші потрібна подружка. І я, знову без відома чоловіка, купила ще одне щуреня. Чоловік трохи побурчав і заспокоївся. А Миша і Шоколадка стали справжніми подругами.

Миша — дуже спокійна, любить багато відпочивати. Шоколадка — активна.

Раніше наші щурі гуляли по дому без нагляду. І от в один прекрасний день Миша потрапила під підлогу кухні і їй дуже сподобалось: там темно, спокійно, тепло зимою і прохолодно влітку. Я довго “воювала” з Мишою, щоб вона туди не бігала, бо опісля доводилось довго прибирати там. Але зрештою я дозволила їй там спати. Стелила одноразові пеленки й регулярно все прибирала. Потім Миша затягла туди мої балетки. Далі почала красти ватні диски зі смітника і затягувати в кубло… Потім вона почала гризти ізоляцію посудомийки, щоб звити собі гніздо. Довелось розкидати по кухні ватні диски, аби відволікти Мишу від техніки…

А потім підросла Шоколадка… Тоді наші щурихи почали разом тусити в кублі. От тоді ми й зрозуміли, що з Мишою не так вже й тяжко було. Шоколадка гризла все навколо: наприклад, водяний шланг посудомийки, тож ми затопили житло батьків… 

 Тепер Миша і Шоколадка гуляють лише під наглядом. Весь інший час проводять у клітці — вона в них велика, на 3 поверхи.

Наші щурі їдять 1 або 2 рази на день. В раціоні — свіжі овочі й фрукти, варені гречка, рис, вівсянка та інші крупи, картопля, телятина, курятина, риба (але несмажені), м’який сир, йогурт нежирний. 

Клітку чищу їм раз на тиждень.Тканинні підстилки й одноразову пеленку міняю 2 рази на тиждень. Купаю щуриків 1 раз в 3-4 тижні.

Щурі — розумні тварини. Відкликаються на імена, розуміють, коли до них говорять (хвалять чи сварять). Ми дуже любимо наших Мишу і Шоколадку.


Надія Жила, 33 роки, власниця школи кунг-фу

Я обожнюю тварин, особливо екзотичних. У мене вдома жили коти, собака, різні гризуни, пташки, рибки, жабки, черепашка. Ще в дитинстві я мріяла мати вдома великого павука чи змію, яких бачила по телевізору, але в той час придбати їх було не так легко.

А десь 9-10 років тому я завела гігантських африканських равликів Ахатін. Потім — великих екзотичних тарганів, павуків-птахоїдів. Ну, і понеслося… У мене вдома з’явилися скорпіон, сколопендра, леопардові гекони, змії. До речі, змії — неотруйні, а от павуки, скорпіон, сколопендра — так. Я дотримуюсь правил безпеки, щоб вони не покусали мене.

Зараз у моєму домі живуть 9 павуків, чотири гекони — Расті, Неіл, Шрам, Жовток, три змії — Купер, Венера, Марс, 3 види тарганів, равлик Вова, скорпіон Такеда, сколопендра. Імена, як бачите, є не у всіх, просто тому, що тварин дуже багато 🙂 

Тварини, які живуть в тераріумах, мають перевагу: вони їдять не часто (раз в 3-14 днів), часто прибирати за ними не потрібно. Таким чином, можна без проблем залишити їх вдома на тривалий час і не хвилюватися. Потрібно лише створити спеціальні умови — відповідну температуру, вологість.

Харчуються змії гризунами. Купую спеціальних заморожених. Лише уявіть, половина моєї морозилки завжди заповнена мишами й щурами. Інші тварини харчуються екзотичними тарганами, а таргани й равлики — овочами.

В кожної тваринки є свій характер, у них, як і в людей, змінюється настрій. Наприклад змії, коли не в настрої, шиплять. Павуки — приймають бойову позицію, підіймаючи передні лапки й демонструючи свої зуби, або ж розвертаються задом і зчісують спеціальні волосини на черевці, які розлітаються в повітрі й при попаданні на шкіру чи слизові людини можуть викликати алергічну реакцію. Гекони, коли їхній настрій не дуже добрий, втікають від інших, а равлик просто ховається в мушлю.

Хтось вважає цих тварин страшними та огидними, але я маю іншу думку. Кожна істота по-своєму прекрасна, просто через страх люди цього не помічають.


Міла Маляренка, 35 років, художниця

Тхориха Дейзі з’явилася у нас 2 роки тому. Колега чоловіка запропонував нам забрати її, і ми погодились. Загалом я закохалася у тхорів років 5 тому, коли мені дозволили потримати в руках тхора в контактному зоопарку. Тепер без Дейзі не уявляю свого життя. 

Вона кусає усіх за ноги. Усіх, крім мене — бо я кусаю її у відповідь. Так я її виховала. 

Дейзі — справжня дзиґа. Вона скрізь лізе, їй все потрібно. Обожнює красти шкарпетки й складати у свій кут. Або витирати ними підлогу. А якось вона ковзала по підлозі з вкраденою банановою шкіркою. Але це для нас не проблема.

Гуляє вона у нас тільки на повідку, адже тхори бояться гучних звуків і від переляку (наприклад, стуку дверей авто) можуть почати тікати в якесь укриття.

Єдине, що мене по-справжньому бентежить, — сморід. До речі, раніше, коли ми годували Дейзі сирим м’ясом, він був нестерпний, а коли ми перевели її на спеціальний корм, то запах став менш різким. Хоча все одно запах в домі іноді такий, наче тут живе безхатько. Купання вона сильно не любить, чіпляється кігтями за все що можна — так, що аж дряпає руки.

Попри це, я обожнюю Дейзі.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua