Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Навіть яскраві враження можуть спровокувати у мене безсоння. Я — інсомніячка

Навіть яскраві враження можуть спровокувати у мене безсоння. Я — інсомніячка

6 хв на читання
Читати повну версію

Коли я жила в Америці, то дуже часто помічала вивіски “Sleep doctor” (лікар сну). Їх було так багато, що здавалося, начебто це найпотрібніший тамтешнім мешканцям спеціаліст. Для мене неможливість провалитися в сон була тоді незбагненною. Я могла заснути будь-коли й будь-де: в кріслі на переповненому людьми вокзалі, в наметі на фестивальному полі під дрижання повітря від хеві-металу, під крислатим деревом, куди вмостилась помріяти під час прогулянки в парку, в маршрутці зі Львова до рідної Бібрки… Тож кому і навіщо потрібен цей лікар? Хочеш спати — спи. Що тут складного? 

Та в мої 28 безсоння завітало до мене в гості без запрошення. Пам’ятаю свою першу безсонну ніч: я була дуже втомлена — настільки, що аж ламало тіло, утім заснути не могла. Спершу я просто лежала. Потім гортала щось в телефоні, поки не почали боліти очі. Далі зробила собі чаю. Дивилась у вікно. Знову лежала в ліжку, думаючи про все на світі. Лише над ранок мене здолала коротка дрімота. А наступної ночі все повторилося. Так почався перший період мого безсоння. Так я стала інсомніячкою (від англійського іnsomnia — безсоння). 

Саме в той нелегкий період я народила. Щиро вірила, що у всьому винна гра гормонів й материнські страхи, що мине трохи часу, я звикну до цілковито нової ролі й відповідальності — і зможу знову міцно спати щоночі. Та час минав, а моя здатність до швидкого засинання не поверталася. 

Спершу я ставилася до безсоння легко. Вірила, що рано чи пізно втома накриє мене довгим міцним сном. Але ні. Втома накопичувалася, а сон не приходив. І що більшою ставала втома, то довшою здавалася ніч. 

Я почала ненавидіти ранки й бадьорих людей. Мене проймала різка й пекуча образа на всіх, хто залишав мене наодинці з ніччю. Близькі люди перетворилися на монстрів, бо віддавали мене на поталу зубатому хижаку на ім’я Безсоння. В один момент я зрозуміла, що час шукати порятунку.

За рекомендацією лікаря почала вживати магній, мелатонін, судинні препарати та снодійне. До речі, більшість снодійних дарують препаскудне ранкове відчуття важкезних могильних плит на очах і пом’ятої свідомості. Та все ж ці препарати спочатку допомагали мені. Однак згодом я ковтала чергову пігулку в надії вимкнутися, але сон не приходив. Таблетки більше не працювали. 

Я спробувала безліч розрекламованих засобів для міцного сну: спеціальну ковдру, наповнену дрібненькими скляними кульками, що повинна імітувати тісні обійми, лампу, в яскравому світлі якої треба сидіти певну кількість часу в певні періоди дня… Але вони не допомагали. Як і природні сонячні ванни та кількагодинні прогулянки на свіжому повітрі. 

Дієвим методом закликання сну для мене став довгий вечірній біг. Я вимотувала себе так, що мої очі злипалися ще до настання пристойних годин для вкладання в ліжко дорослій людині. Десята вечора — і я вже спала. Прокидалася ж о пів на шосту ранку. Це був найтриваліший період, на який мені вдалося заколисати безсоння. Якось навіть здалось, що проблема вирішена. Та коли через хворобу я тимчасово припинила бігати, безсоння вкотре прокинулося.

За п’ять років такої проблеми мені лише декілька разів вдалося поспати вдень. Через втому всі денні шуми жахливо подразнюють нерви й не дають змоги розслабитися. Та й лікарі радять спати саме вночі, а денний відпочинок замінити повільною прогулянкою в парку, йогою, медитаціями. Медитувати я поки не навчилася, а от йога й прогулянки трохи допомагають пережити день. 

Періоди загострення безсоння можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів (найдовша смуга у мене тривала 8 тижнів). Звісно, не весь цей час я взагалі без сну — на таке людський організм нездатний. Утім я могла зовсім не спати понад 40 годин — такого стану й ворогу не побажаєш. 

Нове загострення може спровокувати будь-що: стрес, дуже яскраві враження (навіть якщо вони приємні), погодні зміни. А інколи немає жодних об’єктивних причин. 

Які найважливіші правила у боротьбі з безсонням я виділила для себе за 5 років? 

1. Не боятися настання вечора і ймовірного безсоння. Не заглядати на годинник серед ночі, рахуючи кількість годин до ранку. Обидві дії лише провокують роздратування і зменшують ймовірність засинання.

2. Не перевантажувати себе мільйоном справ і обов’язків у період загострення.

3. Знайти підтримку серед рідних, друзів чи навіть незнайомців зі схожою проблемою. 

4. Навчитися сприймати час, в який не спиш, як альтернативну нагоду зайнятися чимось цікавим і корисним. 

Кожен інсомніяк вирішує, з чим чи з ким йому проводити ніч: з собою й власною творчістю, з друзями чи коханими, які готові розділити ніч, з героями книжок чи фільмів, з монотонними побутовими клопотами, як-от миття посуду чи складання білизни. Головне — пам’ятати, що у подоланні безсоння важливі спокій, терпіння, віра в себе і в те, що втрачений Сон нагуляється й прийде ночувати до твоєї спальні. Так врешті й трапиться. 


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua