Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Просто три банальні питання до близнюків, які цікавлять багатьох

Просто три банальні питання до близнюків, які цікавлять багатьох

7 хв на читання
Про що цей текст: Про однаковий одяг близнюків, особливий зв’язок та хитрощі завдяки ідентичній зовнішності.
Читати повну версію

Кирило і Данило Яковлєви, 26 років, громадські діячі

Ми відрізняємося тільки тим, що в одного з нас на шиї є родима пляма, а на руці — великий шрам від порізу, а в іншого — ні. Біографія у нас майже однакова: ми ходили в одну школу, коледж, інститут, на одну роботу. Мама виховала нас патріотами. Коли нам було по 16 років, ми вступили до організації “Патріот України”. Відтоді й почали займатися суспільно-політичною діяльністю у Харкові. Коли у Києві почався Майдан, ми боролися проти “тітушок”, проти утворення “Харківської народної республіки”. У 2014 році ми пішли добровольцями у полк “Азов”. І всюди ми були разом —  навіть на війні перебували на одній позиції. 

1. Більшість батьків одягають дітей-близнюків однаково. Вам це подобалось чи, навпаки, дратувало? 

У дитинстві нас справді одягали однаково. У 90-х особливого вибору в одязі не було, та й грошей теж — мама виховувала нас сама. Змалку ми знали, що на базарі легше домовитися про знижку, купуючи одразу два однакових костюми чи портфелі.

2. Кажуть, між близнюками існує особливий зв’язок. Чи відчуваєте його? 

Особливий зв’язок між нами, безперечно, є. Наприклад, коли один з нас був на війні, а інший уже повернувся до Києва, моменти інтуїтивного відчуття небезпеки і тривоги за брата бували частенько.

3. Які курйозні ситуації виникають у вас через майже однакову зовнішність?

Ситуації, коли до тебе підходить незнайома людина (а насправді — знайомий чи знайома брата), вітається і починає щось розповідати чи розпитувати — для кожного з нас уже класика.

Якось один з нас пішов стригтися в перукарню, а наступного дня туди завітав ще й брат. Перукар не міг збагнути, що за ніч сталося з волоссям і чому воно так швидко відросло 🙂 

Під час протестів одного з нас затримували правоохоронці. Інший приходив до ізолятора, щоб його навідати. Силовики були в шоці, бо не розуміли, як затриманий міг вийти з камери. На війні нас також часто вважали однією людиною.

Коли ми працювали разом на “швидкій”, то частенько мінялися змінами, не попереджаючи про це нікого. Так само ми виручаємо один одного, коли треба сходити в банк чи на пошту — в документах в нас майже однакові фотографії, тому ніхто не помічає “підміни”. До речі, у наших посвідченнях учасників бойових дій — фото одного з нас. Так сталося, що коли документ потрібно було забрати, тільки один з нас був у столиці, а інший — у Маріуполі. Щоб не долати зайвий раз таку відстань, один з нас двічі ходив забирати документ — щоправда, в різному одязі.


Валентин і Віктор Бондаренки, 21 рік, тренери з боксу

1. Більшість батьків одягають дітей-близнюків однаково. Вам це подобалось чи, навпаки, дратувало? 

Батьки завжди нас одягали однаково і ми сприймали це як належне. У підлітковому віці в нас був період бунту, коли ми хотіли відрізнятися один від одного, тому носили різний одяг, але це тривало недовго. Зараз уже за власним бажанням купуємо собі однакові речі, щоб підкреслити те, що ми близнюки. Перехожі, особливо дівчата, часто звертають на нас увагу, усміхаються і знайомляться. Нам це подобається 🙂

2. Які курйозні ситуації виникають у вас через майже однакову зовнішність?

Після школи ми з братом разом вступили в Ужгородський національний університет на факультет фізичного виховання. Під час навчання ми іноді хитрували — бувало, що я складав іспит замість брата, а часом він замість мене.

3. Кажуть, між близнюками існує особливий зв’язок. Чи справді це так?

Буває, хтось із нас каже те, про що щойно думав інший, але не сказав. Ми дуже доповнюємо одне одного. Наприклад, зараз ми працюємо разом — навчаємо дітей боксу. Нам подобається займатися однією справою — кожен з нас має свої сильні сторони, які разом створюють сильний особистий бренд. 

Чотири роки тому ми разом відмовились від споживання м’яса, молочки та яєць.

Смаки у фільмах ми маємо різні (Віктор любить науково-популярні жанри, Валентин  — фантастику, — Авт.). Та музику слухаємо однакову — сучасні естрадні пісні та етно-композиції. 

Через те, що ми постійно разом, сварки виникають буквально через будь-що. Але ображаємося ми не довго: кілька годин — це наш максимум. Ми дуже близькі.


Ярина і Христина Секунди, 31 рік, веб-дизайнерки

1. Більшість батьків одягають дітей-близнюків однаково. Вам це подобалось чи, навпаки, дратувало? 

У дитинстві ми були абсолютно ідентичними: нам робили схожі зачіски і однаково одягали. Ми не ображалися з цього приводу, бо не було конкретного розуміння, добре це чи погано.

2. Які курйозні ситуації виникають у вас через майже однакову зовнішність?

У кожної з нас бувало, що на вулицях вітаються незнайомці. Насправді це були знайомі сестри, які потім казали, що вона зазналася, бо не привіталася першою.

3. Кажуть, між близнюками існує особливий зв’язок. Чи справді це так?

У нас є “відчуття з півпогляду”. Так ми називаємо суперсилу, коли, наприклад, у великому колективі ти кидаєш погляд на сестру і розумієш, про що вона думає чи який у неї настрій. Здається, ніби ми подумки розмовляємо.

Якось у дитинстві нам одночасно видаляли поліпи, тож ми разом лежали в лікарні. Зараз іноді бувають моменти, коли в нас одночасно болить голова.

Сестра —  подруга, яка ніколи не покине. Зараз ми живемо окремо, але намагаємося бачитися якомога частіше, бо нам бракує одна одної. Якщо сестра довго не виходить на зв’язок, з’являється сильне відчуття тривоги, аж поки не почуємо одна одну.

Хоч ми і дуже близькі, сваримося доволі часто. Зазвичай через дрібниці. Хоч обидві впертюхи, але довго тримати образу одна на одну не будемо. Погиркаємо, розвернемося в різні сторони, розійдемося, але за 5 хвилин уже помиримося.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua