Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Тобі (не) має бути соромно. Чому виникає ця емоція, чим вона корисна, а чим — ні?

Тобі (не) має бути соромно. Чому виникає ця емоція, чим вона корисна, а чим — ні?

6 хв на читання
Про що цей текст: Молоді люди розповідають, як і чому переживають сором, а спеціалісти пояснюють механізми формування цієї емоції та те, коли вона вважається деструктивною.
Читати повну версію

“У моменти сорому мене пече обличчя, а руки стають гарячими”, Вероніка Нановська, 20 років, журналістка:

Якось, коли я була зовсім мала, ми з мамою їхали в поїзді, і щоби розважитися, я бігала від вікна до вікна в коридорі вагону й дивилася, як змінюється пейзаж. Аж раптом — бац: я врізалася в провідницю. А вона саме несла комусь чай і ледь не вилила його на підлогу.  Жінка осудливо глянула на мене. Стало так соромно, що до кінця дороги я не виходила зі свого купе. І навіть зараз, коли розповідаю про це, знову відчуваю сором. 

А у школі я впала, ідучи сходами з відром води. Тепер щоразу, як бачу відро з водою, згадую цю ситуацію і знову переживаю ті самі емоції.

У моменти сорому відчуваю, наче горю всередині. Зазвичай, я дуже червонію, в мене навіть пече обличчя та стають гарячими руки. Також, коли мені соромно, рефлексивно виникає бажання втекти. 

Однак я не вважаю сором категорично поганою емоцією, адже він змушує аналізувати свої вчинки, не повторювати помилки. 


Іноді сором мучить мене настільки, що не можу спати”, —  Олексій Чепурух, 24 роки, піарник:

Коли я соромлюся, в мене червоніють вуха, починають тремтіти руки. А соромлюся я часто. Мушу визнати, що не вмію контролювати це відчуття.

Хоч кажуть, що сором — соціальна емоція, мені буває соромно і коли поряд нікого немає. Наприклад, я не можу співати наодинці, хоч і точно знаю, що мене ніхто не чує.

Іноді сором мучить мене настільки, що не можу спати. Буває, що згадую посеред ночі, як ще в школі кинув сніжкою в молодшу дівчинку. Я тоді не розрахував силу й влучив їй прямо в голову. Вона впала на землю, з неї аж шапка злетіла. Дівчинка дуже плакала. А я злякався й просто втік. Досі соромно за той вчинок. Я просив у тієї дівчинки вибачення не раз. Вона вже, мабуть, давно про це забула, а я дотепер думаю про той випадок.

Сором —  це одна з базових емоцій людини

Марія Панькова, психотерапевтка:

— Сором виникає, коли наші вчинки суперечать певним усталеним правилам, стандартам чи нормам. Сором вчить нас поводитись належним чином при соціальній взаємодії з іншими та змушує контролювати себе.

Ірина Гурська, психологиня:

— Феномен сорому в тому, що, хоча він і з’являється як реакція на конкретну ситуацію, втім впливає на сприйняття себе загалом. Іноді через надто гостре відчуття сорому може формуватися помилкова негативна думка про себе, яка крокуватиме з людиною впродовж життя.

Про сором вперше

І. Гурська:

— У “стандартних налаштуваннях” новонародженого немає почуття сорому. Остаточно воно формується у період від 3 до 7 років, тоді ми вперше і відчуваємо цю емоцію. Виховання і набутий досвід відіграють основну роль у формуванні сорому. Якщо дитину надто часто соромили з приводом чи без, то вона відчуватиме надмір сорому. Також рівень сором’язливості залежить і від того, якими у цьому плані є її батьки чи інші близькі. Якщо вони невпевнені в собі, закриті й сором’язливі, то дитина переймає такі їхні риси.

Як соромиться мозок?

Світлана Больман, нейрофізіологиня:

— Моральні та соціальні емоції, до яких належить і сором, виникають у лобовій та скроневій частинах мозку. Також сором активує поясну звивину та мигдалеподібне тіло. У лобовій області формуються емоції збентеження й почуття провини. Скронева ж відповідає за формування висновків, знань та оцінок певних соціальних норм.  А мигдалина відіграє важливу роль в маркуванні власних емоції та емоцій інших людей. Поясна звивина допомагає оцінити ситуацію як позитивну чи негативну, ґрунтуючись на отриманих знаннях про соціальні норми.

З фізіологічної точки зору значну роль у контролі емоції сорому відіграє парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи. Він відповідає за рефлекторні реакції захисного характеру. У випадку із почуттям сорому парасимпатичний відділ має нормалізувати серцевий ритм, вивести людину із напруженого стресового стану. 

Люди, у яких погано розвинена реакція парасимпатичної системи, будуть частіше та яскравіше переживати сором. На швидкість реакції впливають і вроджені особливості нервової системи, а також загальний рівень стресу людини. Особи із хронічним соромом характеризуються емоційною нестійкістю, тривожністю.

Чому люди червоніють, коли їм соромно?

С. Больман: 

— Це така реакція симпатичної нервової системи, коли мозок сприймає сором як небезпеку й надсилає імпульси для вивільнення адреналіну. Саме цей гормон прискорює серцебиття й спричиняє до розширення кровоносних судин. Почервоніння стає видимим на тих ділянках шкіри, де капіляри розташовані найближче до поверхні (на обличчі, вухах та шиї).

Сором це ок чи ні?

І. Гурська:

— Сором — це прийнятно, якщо він активується для дотримання загальноприйнятих соціальних норм. Однак якщо він виникає в інших ситуаціях і надто часто та призводить до руйнування контактів між особою та навколишнім світом, то цю емоцію можна вважати деструктивною. Токсичне відчуття сорому не дає людині спокійно жити. Так стається, зокрема, внаслідок того, що людина не може самостійно відрізнити хороше від поганого, і дати певній ситуації адекватну оцінку.

М. Панькова:

— Загалом сором, як і будь-яку емоцію, потрібно проживати. Аби відпустити цю емоцію, поговоріть із кимось про свої відчуття. Якщо ж ви згадуєте певну незручну ситуацію впродовж надто тривалого часу, скажімо, ще з дитинства, то раджу звернутися до психотерапевта, аби разом попрацювати над такою проблемою.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua