Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Взявши тварину з притулку, я подарувала собі і їй щасливе життя”. Текст-досвід

“Взявши тварину з притулку, я подарувала собі і їй щасливе життя”. Текст-досвід

6 хв на читання
Про що цей текст: Молоді люди розповідають про те, чому вирішили взяти тварину з притулку, а працівники таких закладів — про підопічних, які живуть у них.
Читати повну версію

Аліна Кравчук, 30 років, майстриня манікюру 

Два роки тому на сторінці “Хочу собаку” в інстаграмі я побачила неймовірного песика. Полюбила його з першого ж погляду і забрала до себе. 

З адаптацією у Тари не було проблем. Ми проходили базовий курс команд у кінолога, тож Тара знає побутові правила і слухає мої команди. Під час прогулянок я часто відпускаю її побігати без повідка — вона поводиться дуже чемно.

Я люблю подорожувати з Тарою — ми вже тричі літали за кордон. Один раз вона сиділа зі мною в салоні літака, а двічі мандрувала в спеціальному багажному відділі. На щастя, всі перельоти вона перенесла нормально. 

Я вважаю, що взяти тварину з притулку — це подарувати і собі, і їй щасливе життя. 


Вікторія Роль, 23 роки, дизайнерка і художниця 

Мій хлопець Влад ще з дитинства мріяв про пса, та батьки не дозволяли заводити тварину. Я теж хотіла мати чотирилапого друга. І ось торік напередодні різдвяних свят ми взяли з Гостомельського притулку для тварин щеня — назвали його Ру. Чому з притулку? Вирішили, що так буде краще і для нас, і для собаки, яка отримає дім. Та і нам було байдуже на породу домашнього улюбленця. Єдиним критерієм був розмір тварини: ми живемо в однокімнатній квартирі, тож великому псові було б некомфортно в обмеженому просторі. 

У перші дні у новому домі Ру боялася виходити з кімнати, ми боролися з її страхом голосних звуків і незнайомих людей. Та в цілому проблем з адаптацією у Ру майже не було. Вона дуже розумна собака. У пів року вже знала команди “сидіти” і “лежати”. Коли ставимо їй їжу і кажемо “чекати”, вона не торкнеться харчів, а починає споживати їх тільки після сигналу. 

Ми щасливі, що Ру живе з нами.


Катерина Мулявка, 25 років, операційна директорка продюсерського центру

Навесні минулого року, коли розпочався карантин, мені захотілося завести кішку. Я не бачила сенсу купувати її, коли у світі так багато бездомних тварин. Уже незабаром я взяла з притулку Нору. Тоді їй був майже рік. Вона була абсолютно здоровою і стерилізованою. 

Представник притулку повідомив, що кішка ляклива. І дійсно, перші кілька годин Нора просиділа під моїм ліжком, утім потім почала звикати до нової території. Перші дві ночі були найтяжчими — Нора постійно нявкала. А на третю прийшла спати біля мене. 

Перший час киця постійно дерла крісло, а дряпку, яку я для неї придбала, ігнорувала. Тоді я дізналася, що в притулку стоять картонні дряпки, і придбала для Нори таку ж — і проблема зникла. 

Я переконана, що тварини, взяті з притулку, найласкавіші: ось, наприклад, моя Нора не робить капостей, спить зі мною і радіє, коли я повертаюся додому. 

Це справжнє щастя — подарувати дім покинутій тварині. 

***

Наталія Кузнецова, Голова Львівського товариства захисту тварин і притулку “Милосердя”:

У нашому притулку живе 5-річна вівчарка Джек. Тварина потрапила до нас із травмою голови: його власник вирішив зігнати злість на собаці, тож взяв сокиру і вдарив нею по голові тварини. Господарі звернулися до нас з проханням вилікувати Джека, а після одужання забирати вівчарку не захотіли. Тому зараз Джек шукає новий дім. 

Також часто собаки потрапляють до нашого притулку через смерть власника. Наприклад, так сталося із безпородистою Лаймою, яка просиділа біля мертвого господаря 5 днів, поки поліцейські не виявили його тіло. Тварину передали нам правоохоронці. Зараз Лайма проходить лікування, адже була дуже виснажена і застуджена. Щойно одужає, буде готова потрапити у нову сім’ю. 

Загалом зараз у нас живе близько 300 собак. Перед тим, як віддати тварину новим господарям, ми розпитуємо їх про умови, в яких житиме тварина. І якщо вони задовільні, віддаємо собаку.

Ірина Лозова, помічниця директора притулку “Сіріус”, що поблизу Києва:

А в нас сьогодні перебуває близько трьох тисяч собак і більше 200 котів. Декого нам підкидають, декого спеціально привозять до притулку.

Рудого кота, якого назвали Гарфілдом, на вулиці знайшли діти. Вони вмовляли батьків залишити його собі, але ті відмовилися. Тоді діти подзвонили нам з проханням забрати рудька до себе. Гарфілд мав сумний вираз обличчя. У нього проблеми із лапкою. Ми думали, що тварина залізла у капкан і травмувала кінцівку, але ветеринар сказав, що над котом знущалися люди: його лапку перев’язали канцелярськими ґумками і вивернули…

У нас багато тварин зі складними життєвими історіями. Вони будуть дуже щасливі, якщо знайдуть дбайливих господарів.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua