Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Я збираю сміття уже впродовж 20 років”

“Я збираю сміття уже впродовж 20 років”

6 хв на читання
Про що цей текст: Разом із 32-річним активістом Даниїлом Павліченком я вирушила на екопрогулянку до лісу.

Разом із 32-річним активістом Даниїлом Павліченком я вирушила на екопрогулянку до лісу.

Читати повну версію

[Даниїл Павліченко — екоактивіст (за освітою — політолог) з міста Новомосковськ Дніпропетровської області. У своїх соціальних мережах хлопець популяризує свідомий підхід до споживацтва, закликає захищати природу від наслідків людської діяльності. 2-3 рази на місяць Даниїл йде до Самарського лісу, аби зібрати непотріб, який потім сортує, пресує на власній компанії, а далі здає на переробку]. 

…Зустрічаюся з Даниїлом у парку ім. Сучкова. Хлопець має з собою величезні мішки, залізну палицю, робочі рукавиці. 

“Фактично, це все, що нам сьогодні знадобиться, — каже хлопець, вручаючи мені торбинку для сміття та рукавиці. — Але маю лише одну “штричку”, — поглядом вказує на залізну палицю із загостреним кінцем. — Вона значно полегшує процес збору пластикових пляшок: просто нанизуєш їх на палицю і кидаєш в мішок, навіть нагинатися не доводиться. Я виготовив її самостійно, припаявши загострений металевий прут до рукоятки”. 

Ми переходимо через річку до лісу — і одразу помічаємо купу пластикових пляшок в очереті. “Якщо на тому березі бодай колись прибирають комунальні служби, то тут вже нікому немає діла до сміття. Максимум, що мені вдалося, — випросити в лісгоспу машину, аби вивезти весь непотріб, який ми назбирали з добровольцями, — каже Даниїл. — Я люблю цей ліс і не можу ходити його стежками, ігноруючи сміття”.

До речі, хлопець каже, що раніше поводився неекологічно. “Пригадую, як у дитинстві міг викинути пляшку чи обгортку просто на вулиці, не прибрати за собою у лісі, — розповідає. — Навіть відчував себе певною мірою крутим, адже порушую правила. Однак у підлітковому віці до мене прийшло усвідомлення, що так не має бути”. 

Не останню роль відіграла екопозиція батьків Даниїла. На початку 2000-х вони відкрили мережу пунктів прийому вторсировини. Саме тоді хлопець і почав збирати сміття. Зараз він керує батьківською компанією. “Ми займаємося первинною переробкою, тобто сортуємо сміття, пресуємо його в тюки й відправляємо на переробні заводи, які купують у нас цю сировину, — каже Даниїл. — Наше підприємство відсортувало вже близько 11 тисяч тонн сміття”

У пошуках пляшок

Зазвичай хлопець ходить до лісу сам, лише іноді до нього доєднуються друзі. Збирає непотріб приблизно раз на два тижні, у середньому це займає близько 2-3 години. Ходить до лісу впродовж усього року, навіть взимку, коли немає снігу. 

“Збирати ми будемо ПЕТ-пляшки та алюмінієві бляшанки. Їх у лісі найбільше. І це сміття підлягає переробці”, — пояснює.

Хлопець сплющує непотріб ногою і вправно нанизує на “штричку”. Хвилина — і на березі чисто, а у мішку перша “здобич” — 5 пластикових пляшок. 

Навіщо сплющувати пляшки? Даниїл пояснює: так вони займають менше місця, їх легше наколоти на “штричку”, а потім — значно легше спресувати у тюки при первинній переробці.

Лише слів подяки — мало

Рушаємо далі. Вже за секунду Даниїл біжить до наступної знахідки. Не уявляю, як йому за декілька метрів вдалося побачити зелену пляшку, що лежала у високій траві.

“Вже маю натреноване око. Звичайно, такий досвід — збираю сміття впродовж 20 років. Здається, помічаю його всюди, — каже. — Іноді уявляю, що це гра. І так входжу в азарт, що вже не можу зупинитися”.  

Зі стежки знову звертаємо до річки. Біля рибацької гатки — справжнє сміттєзвалище. Порожні пляшки лежать не лише на березі, а й плавають у воді. Багато з них вже почорніло від вологи. Даниїл каже, що такі старі брудні пляшки не хоче приймати жоден сміттєпереробний завод. Їх відсіюють від загальної маси пластику. Хлопець переконаний, що єдиний варіант — будувати підприємства, що спалювали би таке сміття, як це роблять, наприклад, у Швеції. 

На містку стоїть жінка років 50-ти. “Молодці, правильно! Треба захищати природу”, — з ентузіазмом вигукує вона нам. “І часто тебе так підбадьорюють?” — питаю в Даниїла. “Щоразу чую слова подяки від людей. Проблема в тому, що на цьому усе й закінчується. Взяти мішок і піти прибирати ніхто не хоче”, — трохи засмучено відповідає хлопець. 

За 15 хвилин біля рибацької гатки ми встигли зібрати близько 10 алюмінієвих бляшанок та 20 пластикових пляшок.  

Хто забув ноутбук?

“Які незвичні знахідки траплялися під час екопрогулянок?”, — цікавлюсь у Даниїла. “Особисто я цікавих екземплярів ніколи не бачив, а ось мої знайомі активісти знаходили телефони і навіть ноутбуки, які люди забували в лісі чи парку”, — каже хлопець. 

Перепочивши, ми вирушаємо на нашу останню локацію — до баз відпочинку. “От зараз ти побачиш, де дійсно багато сміття”, — каже Даниїл. 

З однієї сторони дороги височіють паркани та виблискують вивіски, з іншої — все той же ліс, однак дуже занедбаний. Біля лавок — гори сміття. Тут і пакети, й одноразові стаканчики, і бите скло… Збираємо 20 пляшок, навіть не зрушаючи з місця! 

Загалом за три години прогулянки (приблизно 12 кілометрів) ми зібрали близько 7 кілограм непотребу, за який у пункті прийому можна отримати 65 гривень.

Як навчити людей не смітити?

“Раніше я багато сперечався з людьми, вчив, намагався донести свою позицію, тим хто смітить, та зрештою залишив цю справу, — говорить Даниїл. — Думаю, людей переконають лише реальні високі штрафи за забруднення навколишнього середовища”.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua