Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Як пережити втрату близької людини?

Як пережити втрату близької людини?

7 хв на читання
Про що цей текст: Люди розповідають про моменти горя у своєму житті, а фахівці пояснюють, як виникає ця емоція і як з нею впоратися.
Читати повну версію

Діана Кучапська, 21 рік, копірайтерка

Минулої весни ми з мамою пережили велике горе — від інфаркту помер мій 48-річний тато. Ця втрата була вкрай несподіваною, оскільки він майже ніколи не хворів, вів активний спосіб життя…  

У день, коли я дізналася про смерть тата, в мене розпочалися панічні атаки. Я не могла контролювати свої емоції, все довкола здавалося безглуздим та неважливим, час немовби зупинився… Ще довго після похорону я не могла нікого бачити й чути. Я могла годинами нарікати на себе (зараз навіть не можу пояснити чому, адже моєї вини у смерті батька нема) чи людей поруч, жалкувати за минулим. 

Побороти цей стан мені допомогли відеоролики (канал “DialogHub” у YouTube) та книги з психології (“Вдивляючись у сонце” Ірвіна Ялома, “Коли подих стає повітрям” Пола Каланіті), у яких фахівці розповідали про те, наскільки важливо берегти своє емоційне здоров’я і, зокрема, про те, як пережити втрату і опанувати емоцію горя. Після цього я почала сприймати смерть як неминучість, навчилася контролювати сумні думки. 

Смерть батька сталася у той же період, коли після тривалої хвороби померла моя 13-річна кішка, яку я дуже любила. Ми з мамою купили цуценя, яке назвали Адою, і проводили весь вільний час з нею: гралися, годували, займалися базовими вправами для дресирування. Це нас настільки захоплювало, що емоція радості перемагала горе. Тож Ада теж стала для нас порятунком.


Ірина Созанська, 32 роки, волонтерка організації “Опіка Ангела”

7 років тому під час важких пологів я втратила свого первістка Андрійка. Вагітність протікала чудово, перейми почалися вчасно, а потім усе пішло не так, як я мріяла. Через добу мені повідомили, що Андрійко помер у реанімації…

Пережити втрату було дуже важко. Щоб опанувати емоцію горя, я читала дуже багато історій молодих матерів, які ділилися своїм досвідом втрати малюків. Це нам з чоловіком дозволило зрозуміти, що ми не одні, що такі ситуації трапляються з багатьма подружніми парами. Також ми з чоловіком дуже багато розмовляли про сина: і на зустрічах із психологом, і самостійно вдома. А ще створили, як це роблять в деяких країнах Європи, коробочку пам’яті, в яку поклали цінні речі зі згадкою про Андрійка.

Допомогла боротися зі втратою також підготовка до нової вагітності. За півтора року ми стали батьками Надійки. Коли вона трішки підросла, я зрозуміла, що хочу бути корисною іншим батькам, які пережили втрату. Тому почала доєднуватися до різноманітних благодійних організацій (“Опіка Ангела”, “Слід життя”, “Янголи”), проводити вебінари та флешмоби. Ми не можемо зробити так, щоб діти не помирали, але здатні полегшити біль батьків і зробити їх знову щасливими.   

До речі, деякі люди категорично не хочуть розуміти горе батьків і кажуть фрази на кшталт “ще молода, народиш” або “всяке буває, що тепер на тій могилі так побиватися?” Такі слова зовсім не допомагають, а ще більше засмучують. Тому думайте перед тим, як щось сказати тому, хто втратив близьку людину.

Як виникає горе? 

“Звітка про втрату близької людини подразнює мигдалину — невелику частину мозку, яка залучена до обробки негативних думок та відчуттів, а також відповідає за виникнення емоції горя, — пояснює нейробіолог Олександр Добровський. — Її надмірне подразнення може викликати не лише психологічні захворювання (обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад), а й фізичні — наприклад, порушення роботи серцево-судинної системи. Також на відчуття емоції горя впливає зубчаста звивина, яка розташована у гіпокампу —  частині лімбічної системи головного мозку”. 

Як правильно пережити втрату? 

Психологиня Мар’яна Франко розповідає, що період горювання потрібен людині для того, аби  після втрати змогти сприймати нову реальність. Вона розповідає про класичну криву переживань. 

“Виглядає вона ось так: заперечення — злість — торг — депресія — прийняття. Утім її можна видозмінити: шок — гнів — вибір — сум — вихід. На перший погляд, видається, що це лише заміна слів, проте насправді відбувається переусвідомлення людиною ситуації та реакції на неї, — каже фахівчиня. — Далі я поясню, в чому різниця між цими поняттями”.

Заперечення чи шок?

Коли людина відмовляється сприймати дійсність, то вона фактично ігнорує проблему, а коли переживає шок — то дивиться ситуації прямо в очі. Тому не відмовляйтесь вірити в те, що вже сталося, не заперечуйте реальність. Подивіться на ситуацію тверезо і скажіть вголос: “Його/її більше немає. Це шок”.

Злість чи гнів?

Коли людина відчуває злість, то завжди шукає винного. Утім не завжди винні є: іноді певні речі трапляються просто за збігом обставин. А ось гнів навпаки додає енергії та сил рухатися далі. Ви можете розгніватися на ситуацію в цілому, водночас пообіцявши собі зробити щось корисне — наперекір усьому. 

Торг чи вибір?

Нерідко у людини відбуваються внутрішні торги, що супроводжуються фразою: “А що, якби?” Проте варто пам’ятати, що минулого жодним чином не повернути. Тому слід розпочати з вибору, поставивши собі запитання: “На що я можу зараз вплинути?” Також не варто застосовувати фразу: “А може я засну, а коли проснусь, то всього цього вже не буде?” Так емоція горя тільки підсилюється. 

 Депресія чи сум?

До стадії суму приходять люди, які вже зрозуміли, що втрата є неминучою і варто радіти тому, що в них у житті є зараз. Ця емоція дозволяє їм відпустити минуле й не триматися за нього. А ось якщо цього не відбувається, то люди часто впадають у депресію — найгірший результат ускладненого переживання втрати. Щоб уникнути депресії, слід рухатися шляхом, в якому на цьому етапі вас чекає сум (що природньо), а не депресія. 

Прийняття чи вихід?

Коли людина проходить шлях втрати неусвідомлено, то настає етап прийняття. Якщо на цьому етапі відмовлятися шукати варіанти подальшого розвитку життя, негативні емоції і далі вас поглинатимуть. 

Правильним рішенням буде відкритися світу й впевнено жити далі. Це етап, який дозволяє набути життєвої мудрості, етап посттравматичного зростання або виходу — у світле майбутнє з новим досвідом.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua