Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Які емоції переживають донори до та після забору крові?

Які емоції переживають донори до та після забору крові?

8 хв на читання
Про що цей текст: Люди розповідають про свій досвід донорства крові, а представниці громадських організацій — про основні правила донацій.
Читати повну версію

Діана Маленко, 24 роки, психологиня. Здавала кров 17 разів 

Уперше я здала кров у 2015 році, коли вчилася на другому курсі — тоді наша студрада організовувала “Акцію добра”, тож ми пішли в пункт здачі крові. Свою першу донацію сприймала як цікаву авантюру, яка принесе користь людям. Страшно не було. 

Після першої здачі я відчувала гордість за свій вчинок і одразу ж усвідомила, що неодмінно повернуся в пункт здачі крові ще раз. А потім своїми розповідями надихнула друзів і рідних теж стати донорами. 

Не буду приховувати: донорство — це не завжди про радість і задоволення. Одного разу після здачі крові мені стало погано просто в автобусі. Я знепритомніла. На щастя, поруч був мій друг-донор, який встиг мене підхопити і надав допомогу.

Кожна донація, кожне тепле прощання з медперсоналом станції переливання крові, їхня подяка за небайдужість дуже надихають мене. Маю ціль стати Почесним донором України — щоб отримати цей статус треба здати 40 доз крові або 60 доз плазми крові. А згодом — ще й Заслуженим донором (100 доз). Одна донація рятує три життя. Ви уявляєте скільком людям кожен з нас може допомогти? 


Микола Крупський, 28 років, бригадир у супермаркеті. 5 разів здавав тромбоцити і 1 раз кров

Уперше пішов здавати кров близько року тому на прохання мого колишнього керівника на роботі — його родичка потребувала донорів тромбоцитів. А в мене універсальна група крові — I+. Пригадую, тоді я зовсім не відчував страху, але водночас хвилювався, що можу заразитися чимось. Та всі ці побоювання розвіялися, щойно я прийшов у центр здачі крові і побачив, як при мені виймають стерильні інструменти. 

Моя перша донація запам’яталася і курйозами. Щойно я сів у крісло і медики почали підключати до мене апарати, знепритомнів попередній донор. Медсестри побігли йому на допомогу. Коли в мене нарешті почався процес забору тромбоцитів, у відділенні почалася метушня через іншого донора. Виявилося, що він приймає певні ліки, а це — протипоказання до донації.

Процес забору тромбоцитів займає трохи більше часу, ніж здача крові. Спочатку донор здає аналізи, потім п’є солодкий чай, йому міряють тиск, розпитують про самопочуття. Біля місця здачі є спеціальний апарат з екраном. У нього вводять параметри донора: ріст і вагу. Від них залежить швидкість забору тромбоцитів. На апараті є написи “забір” і “віддача”. Після того, як кров потрапляє в апарат, із неї відбирають потрібні елементи (тромбоцити і трохи плазми), а потім повертають мені назад. У цей час я слідкую за написами на моніторі.

Я дуже щасливий, що я здоровий і маю змогу допомагати людям. Закликаю це робити і вас. 


Антоніна Герасимова, 21 рік, студентка, адміністраторка в мережі фітнес-студій. Здавала кров 7 разів

Вперше я стала доноркою близько трьох років тому — побачила у знайомого в сторіс, що його бабусі терміново потрібна кров. Трохи хвилювалася за своє самопочуття, але бажання допомогти було в рази сильнішим за страх.  

Мої відчуття після першої донації складно передати словами. Мені здавалося, що я можу все! Після того для мене донорство —  ритуал, завдяки якому я відчуваю себе корисною

Одного разу я здавала кров для хлопчика, якому мали оперувати серце. Коли вона успішно минула, його батьки написали мені повідомлення зі словами подяки. Я просто плакала від щастя!

Тепер я більше піклуюся про свій організм, бо хвилююся, щоб усі показники моєї крові (гемоглобін, лейкоцити, тромбоцити…) були в нормі і я могла допомагати тим, хто цього потребує.


Сергій Петрікін, 26 років, ведучий свят. Здавав кров 9 разів

Уперше здав кров у 2017 році. Тоді дізнався про дитину з раком крові, яка потребувала крові рідкісної групи IV-. У мене саме така. Після донації я почувався добре, тільки трохи хотілося спати. 

Я зрозумів, що моя кров рятує життя, і вирішив здавати її регулярно. За два місяці я знову навідався до Служби крові, а після того — ще сім разів.

Як відбувається донація?

Владислава Приступа, 26 років, організаторка донорського проєкту ZdaiBlood та засновниця ГО “Сенс крові”:

До донації потрібно підготуватися. Людині, яка здаватиме кров, варто поснідати. Із собою у пункт здачі треба взяти паспорт. У медзакладі, де відбуватиметься донація, слід заповнити анкету про стан здоров’я донора. Далі людині виміряють тиск, зважать, послухають легені, а також розпитають про стан здоров’я. Якщо протипоказів не виявлять, донора направлять до лаборанта для забору крові із пальця, за якою перевіряють її основні показники.

Після цього донора пригощають солодким чаєм та печивом. Після частування він йде на донацію. 

Софія Телішевська, постійна донорка і волонтерка проєкту “Агенти крові”:

Найбільш поширений вид донорства — здача цільної крові. Її беруть з вени на руці, орієнтовно 450 мілілітрів. На тривалість донації впливає кількість рідини, яку вживає людина протягом дня: що більше води вона п’є, то рідшою є кров і швидшою здача. В середньому процедура триває 5-10 хвилин. 

Також можна здавати не цільну кров, а її компоненти: плазму (плазмаферез) або тромбоцити (тромбоцитаферез).

Після процедури медсестра накладає на місце пункції пов’язку, яку не слід знімати протягом двох годин. Донорові видають довідку, яка підтверджує його право на два додаткових вихідних упродовж року (їх можна додати до оплачуваної відпустки). 

Що можна, а що не можна після донації?

Софія Телішевська:

Після кровоздачі донору рекомендують уникати фізичного навантаження та мінімізувати кількість справ на день, адже організму потрібно набратися сил. 

Перерва між донаціями становить 60 днів. Жінкам ми рекомендуємо подовжити цей період. Частіше здавати кров не можна, бо сполучна тканина просто не встигає відновитися. Всі дані про донації внесені до Всеукраїнської бази, якою користуються медики. Тому навіть якщо до кінця цього терміну залишився день чи два, людина все одно не зможе стати донором. 

Мінімальна перерва між двома донорськими сеансами плазми повинна бути не менше двох тижнів. За рік же людині не можна здавати більше 12 літрів плазми. 

Владислава Приступа:

За дві години до донації та дві після неї не можна курити. Нікотин, потрапляючи у кров, стимулює вироблення адреналіну. Цей гормон звужує судини та підвищує кров’яний тиск, змушуючи серце працювати з більшим навантаженням. А окис вуглецю витісняє кисень, зв’язаний із гемоглобіном.

Паління перед донацією може бути причиною фізіологічних змін крові, а після — погіршення самопочуття.

Міфи щодо донорства

1. При донації є висока ймовірність інфікування різними вірусами.

Ні. Усі системи забору — індивідуальні та стерильно запаковані. Їх відкривають безпосередньо перед донором.

2. Донорами не можуть бути курці та люди з пірсингами і тату.

Все це — лише тимчасові протипоказання. Донором можна стати через 6 місяців після нанесення на тіло пірсингу чи татуювання. Куріння варто уникати лише перед донацією.

3. Донорство шкодить здоров’ю.

Усе з точністю до навпаки. По-перше, втрачаючи кров, організм донора починає виробляти нові клітини, тим саме оновлюючи її.  По-друге, постійні донори легше переносять втрати великої кількості крові (наприклад, при ДТП чи операціях), адже при регулярній кровоздачі вчать організм менше стресувати і “тренують” його швидко відновлювати втрачене. 


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua