Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Заручники Інстаграму: історії людей, які стали залежними від соцмережі

Заручники Інстаграму: історії людей, які стали залежними від соцмережі

6 хв на читання
Про що цей текст: Міленіали розповідають, як усвідомили, що проводять в Інсті занадто багато часу, а психологині пояснюють, що робити, аби подолати таку звичку.
Читати повну версію

Яна Губарєва, 21 рік, студентка

Я зареєструвалася в Instagram 2014 року, коли він тільки почав набирати популярність в Україні. Соцмережа було чимось новим та унікальним, мене захоплювала можливість заявити про себе. 

Майже щодня я публікувала фото, думка про майбутню популярність тішила мене. У моєму мозку сформувалася модель: “що більше публікуєш, то більше лайків і підписників отримаєш”. Я навіть не зогледілась, як почала жити на камеру — все фотографувала і завантажувала в мережу: прогулянка — селфі, сімейна вечеря — селфі, зустріч із друзями — селфі. У такому ритмі я вела свій акаунт до 2017 року… 

Та в один момент я почала відчувати несправжність і безглуздість своїх дій. Замість того, щоб насолоджуватися природою, я підбирала гарний фільтр до знімка пейзажу. Я відчула, що такі пріоритети не роблять мене щасливою. Також хвилювалася, що мало спілкуюся з родиною і друзями, а все частіше поринаю у світ віртуальних знайомств і дещо штучних компліментів під постами. 

Зрештою, я зрозуміла: втратити популярність мені не так страшно, як жити фальшивим життям, тому одного дня я просто видалила акаунт.

Спочатку було дещо незвично, адже в мене звільнилося чимало часу. Чим зайнятися? В результаті я почала читати книжки, ближче спілкуватися з батьками,  частіше гуляти. Звісно, були моменти, коли мені знову хотілося встановити Інсту, але я одразу згадувала про свій страх.

Дотепер я користуюся лише Телеграмом, він  потрібен мені для навчання та зв’язку з близькими людьми. 

Щоб бути вільною від впливу гаджетів, я за годину-дві до сну відкладаю їх убік, а коли роблю важливі справи — частенько залишаю телефон в іншій кімнаті. Також періодично “забуваю” платити за інтернет: якщо маю обмежений трафік, витрачаю його лише на важливе. 

*мої улюблені:
пісня: Everybody wants to rule the world — Lorde
фільм: “Великий Гетсбі” Базза Лурмана
заклад: Black in Cup у Вінниці
книга: “Квіти для Елджернона” Деніела Кіза.


Михайло Ковальчук, 23 роки, підприємець

 

Моя робота — системна, пов’язана з цифрами, а зависання в інтернеті завжди давало мені можливість переключити мозок. 

Найбільше часу я проводив в Інстаграмі. Часто після користування гаджетом мене починали боліти голова чи очі. Та навіть це не зупиняло мене. Я заходив в інтернет в кожну вільну хвилину: після пробудження і перед сном, під час обіду і перерви, у будь-який час, коли немає термінових справ. Переглядав історії блогерів, пости друзів, коментарі під новинними акаунтами…

Карантин ще більше посилив мою інтернет-залежність. Якось я побачив в статистиці телефону, що щодня витрачаю по 5-6 годин лише на гортання стрічки. Мене шокували ці цифри, тож я вирішив почати боротьбу з екранною залежністю.

Завдяки силі волі я зробив так, що бездумне марнування часу в інтернеті вже позаду. Звичайне гортання стрічки замінюю переглядом навчальних відео, читанням статей. Тепер мій час користування Інстаграмом скоротився до 1-2 годин на день.

*мої улюблені:
пісня: Ginseng Strip — Yung Lean
фільм: “Хрещений батько” Френсіса Форда Копполи
заклад: EastWeast у Бердичеві


Дарина Кравець, 22 роки, юристка 

Гортання стрічки Instagram для мене і моєї сестри стало справжньою залежністю. За цим заняттям ми проводимо щонайменше по 4 години на день, навіть у завантажені дні з безліччю справ. Естетичні фото, пости блогерів про різноманітні життєві ситуації, реакції їхніх підписників на це… А ще ж там є відеорецепти, уроки макіяжу, милі відео з котиками…

Звісно, я розумію, що свій час можна провести більшою користю. Тому замість гортання стрічки оновлень читаю блоги, з яких можна почерпнути щось корисне. Намагаюся проводити якомога більше часу за межами інтернету — граю зі сестрою в Jenga (настільна гра, де гравці почергово дістають дерев’яні бруски з вежі і кладуть їх наверх таким чином, щоб не зруйнувати її, — Авт.). Залучаємо до цього заняття і батьків. Також обожнюю готувати страви з маминої книжки рецептів. Це допомагає відчувати справжній смак життя і не думати про Інстаграм.  

*мої улюблені:
фільм: “Після” Дженні Гейджа
серіал: “Пліткарка” Нормана Баклі, Патріка Р. Норіса, “Американська історія жаху” Бредлі Беккера
заклад: McDonald’s у Києві
книга: “Над прірвою в житі” Джерома Селінджера.

Залежність від соцмережі: як виявити проблему? 

“Спробуйте приблизно оцінити в відсотках, скільки часу й ресурсу на день забирають у вас соціальні мережі. Також — що вони дають вам натомість, —  радить психологиня Ольга Воронська. — Якщо це левова частка часу і нульова користь, то варто почати боротьбу з залежністю.

Перш за все слід дослідити, що може бути причиною її виникнення. Дайте собі відповідь на такі питання: чи нормальною є моя самооцінка; чи приймаю я себе таким, як є; чи комфортно я почуваю себе в контакті з реальними людьми; чи живу я згідно зі своїми цінностями і відповідно до того рівня життя, якого прагну. Мета — виявити виклики й життєві проблеми, від яких хочеться втекти і сховатись у віртуальному світі. 

Після цього слід поступово почати обмежувати час, проведений у соцмережах. У цьому допоможе визначення допустимого для себе ліміту. Згодом час, який ви витрачали на соціальні мережі, спробуйте використати на дійсно ресурсні для себе заняття”.

“Я раджу пацієнтам занотовувати свої емоції у щоденник: чому та з яким настроєм ви вирішили зайти до соціальної мережі, скільки часу провели та що відчуваєте після користування гаджетом, — додає сімейна психологиня і тренерка з ефективної комунікації Богдана Янків. — Такі нотатки варто робити протягом двох тижнів. Саме вони дають розуміння мотивації бездумного проведення часу в гаджеті”.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua