Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

1400 кілометрів на велосипеді Туреччиною. Історія однієї соло-мандрівки

1400 кілометрів на велосипеді Туреччиною. Історія однієї соло-мандрівки

7 хв на читання
Про що цей текст: 30-річний машиніст Олег Спетрук розповідає, як готувався до подорожі, факапив під час неї та чому йому не сподобалось ночувати на березі моря.

УЛЯНА

Читати повну версію

Я розпочав подорожувати наодинці на початку 2020 року. Почав із недалекої мандрівки — поїхав на два дні у польське село Соліна. Колись там мешкали мої прадід та прабаба, вони були лемками.

У жовтні 2020-го наважився на велосипедну соло-подорож Туреччиною. Це була моя маленька мрія. Спершу їхав автобусом із рідного Чорткова до Тернополя, потім — потягом до Одеси, проїхав більше 50 кілометрів велосипедом до порту в Чорноморську, на паромі переплив через Чорне море й двома автобусами доїхав до стартової точки — міста Чанаккале. Загалом подорож Туреччиною тривала 23 дні. За цей час лише велосипедом я здолав близько 1400 кілометрів.

Найважливіша частина соло-подорожі — підготовка

Я подбав про:

1. План мандрівки. Я завчасно спланував маршрут поїздки та визначив місця, які хочу відвідати, купив квиток на паром, оформив спортивне страхування та страхування від COVID-19.

2. Транспорт. Я повністю “перебрав” велосипед, замінив деякі деталі, щоб мінімізувати ризик поломок у дорозі. Також узяв із собою велонабір — шестигранники, викрутки і ремонтний комплект для камер.

3. Їжу. Я взяв сушену їжу (м’ясо, овочі, сухофрукти). Я надаю перевагу саме такій їжі, бо вона займає зовсім мало місця у наплічнику (зазвичай важить не більше кілограма), у зіппакетах вона може зберігатися до місяця і її легко приготувати в польових умовах — достатньо просто залити окропом на 10 хвилин. Такі харчі продаються в спеціалізованих туристичних магазинах, та я готую їх самостійно — це вдвічі дешевше, ніж купити готові (наприклад, сто грам сублімованої яловичини, що рівноцінно півкіло свіжої, в середньому коштують 170-200 гривень, водночас я можу купити аж кіло такого м’яса за 160-180 грн). Крупи, макарони й овочі я купував безпосередньо у Туреччині, адже ціни на такі продукти там такі ж, як в Україні.

4. Інше наповнення наплічника. Одягу я брав зовсім небагато, при його виборі орієнтувався на погоду, яку прогнозували синоптики. Звісно, в моєму наплічнику буда аптечка з еластичним бинтом, зеленкою, ліками від отруєнь, жарознижувальними і знеболювальними засобами, маззю для суглобів і від розтягнень. Разом з велосипедом мій багаж заважив 33 кілограми. 

Поки мав запаси, готував їсти самостійно

Потім харчувався в місцевих їдальнях, купував продукти на ринках. Бувало, що в кафешках місцеві жителі пригощали мене чаєм і печивом. Та якось мене розвели на гроші таким “добром”. Я замовив у ресторані суп з сочевиці, а разом з ним офіціантка принесла якийсь салат. Я подумав, що мене вирішили пригостити, як це було раніше. Та цей салат включили до загального рахунку. Як потім мені розповіли, це поширений в Туреччині метод, аби розвести туристів на гроші. Звісно, заплативши за салат, я не збанкрутував, але було неприємно.

Ночував я здебільшого в наметі

Aле раз на 3-4 дні зупинявся у хостелах чи кемпінгах, щоб зарядити техніку та випрати одяг. У Туреччині вперше довелося спати на березі моря. Та мені зовсім не сподобалося: шумно, холодно, волого, а в наметі — купа піску. До того ж, часом вітер був настільки сильний, що моє житло зносило разом зі мною всередині. Також докучали комарі, я досі не зміг відмити криваві плями від намету. 

Мені зовсім не сподобалося: шумно, холодно, волого, а в наметі — купа піску.

Факапи

Я часто купався перед сном прямо в морі. Пам’ятаю, стою голяка по коліна у воді й відчуваю, як щось окутало мою ногу. Посвітив ліхтариком і помітив лише водорості. Через певний час знову з’явилося неприємне відчуття. Роздивившись уважніше, побачив, що до моєї ноги присмоктався восьминіг розміром з два кулаки! Я запанікував, бо створіння білого кольору з чорними цятками виглядало максимально бридко. Тим часом, поки я намагався звільнитися від восьминога, на березі два краби намагалися вкрасти моє мило. 

А одного разу я не помітив, що розбив намет поблизу пасіки. Ну й весело тоді було… 🙂

Пам’ятаю, як дорогою до Соке зірвав дикої хурми. Проковтнув її майже одразу, бо був дуже голодний. Після того декілька десятків кілометрів я їхав з онімілим ротом! 

Також на узбережжі міста Бехрам я вперше побачив мандаринові дерева. Від щастя накинувся на них і почав їсти. Тільки от господарям це не дуже сподобалось і вони натякнули на гроші. Довелося платити.

Мінуси соло-подорожі

Хоч я й активно спілкувався з місцевими жителями та іншими туристами, які траплялися мені дорогою, часом все одно гостро відчував самотність: не було з ким поговорити і поділитися враженнями. Це великий недолік соло-подорожей. Ще один мінус таких мандрів — те, що місцями дорога була вкрай небезпечна і якщо би щось трапилося, не було б кому мені допомогти. Наприклад, я постійно проколював колеса об колючки, які там ростуть просто всюди, або до скла, яке турки б’ють на щастя навіть на дорогах. А ще майже тиждень падав дощ, який тільки ускладнював маршрут. Також у горах були перебої з інтернетом, доводилося блукати незнайомими дорогами без GPS. Звісно, з компаньйоном було б легше і спокійніше.

Але

Як би не було страшно, найбільший плюс соло-подорожі — самостійність. Ти в будь-яку хвилину можеш змінити свій маршрут, зупинитися, де тобі буде зручно, та не підлаштовуватися під темп іншої людини. 

ПОРАДА: Починайте з малих соло-подорожей, набирайтеся досвіду перед далекою мандрівкою. У дорозі будьте розважливі та по можливості не допускайте небезпечних ситуацій.

Олег Спетрук:

пісня: KALUSH та alyona alyona — Гори

фільм: “Загадкова історія Бенджаміна Баттона” Девіда Фінчера

книга: “Копальні царя Соломона” Райдера Гаґарда

заклад: “Пузата Хата”