Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Це історії, які починалися з фрази “А тобі слабо?”

Це історії, які починалися з фрази “А тобі слабо?”

4 хв на читання
Про що цей текст: Люди розповідають про найдурніший вчинок, який вони робили, аби показати, що їм не слабо.
Читати повну версію

Вероніка Нановська, 20 років, журналістка

Коли мені було років 10-11, я займалась народними танцями. Якось ми поїхали колективом до Болгарії — виступати на тематичному фестивалі. Тоді я й закохалася у такого собі Петю. Та не тільки я — моїй подрузі він також запав у душу. Тож одного вечора, коли для нас влаштували щось на кшталт дискотеки, ми обидві дуже хотіли із ним потанцювати. Та об’єкт нашого захоплення гордо заявив, що танцюватиме лише із тією, яка його більше любить. Як саме виміряти почуття — Петя не уточнив. А ось його найкращий друг запропонував нам переплисти басейн на швидкість. І… ми погодилися. 

І хоч я виграла в цьому змаганні, Петя не потанцював ні зі мною, ні з подругою. Я була дуже розчарованою, пів ночі плакала. Я ж довела свої почуття, мені не слабо! А Петя виявився голослівним хлопчиком. Озираючись назад, я, звісно ж, сміюся з цієї ситуації, але тоді вона мені здавалася справжньою трагедією.


Михайло Сітарчук, 20 років, бар-менеджер

Декілька років тому ми з батьками і друзями поїхали до Франції. Одного дня після тривалої прогулянки зайшли в ресторан. Ми вже добряче зголодніли, а їжу ніяк не несли. Щоб чимось себе зайняти, один із моїх друзів запропонував на слабо з’їсти кетчуп, гірчицю і майонез, які стояли на столі разом зі сіллю, перцем і цукром. Ми грали “Чу-ва-чі”, і той, хто програвав, їв 30-грамовий тюбик котрогось із соусів. А згодом — ще й їхнє поєднання. 

Опісля мені на очі потрапили перець і сіль… Ми вдихали їх — теж на слабо. На щастя, обійшлося без алергічних реакцій. Щоправда, коли наше замовлення нарешті принесли, їсти вже зовсім не хотілося. А той перець ще й наступного дня частково видувався з мене 🙂   

А якось зі ще одним другом ми влаштували собі декілька днів безперервної гри у “Тобі слабо?”. Чого тоді з нами тільки не було! Він ліз у кропиву, підтягувався у тролейбусі. Я викидав щойно куплену їжу і зображав неврівноваженого, який б’ється об дерево. 

Ні про що не шкодую! Було — та й було. Зате тепер маю такі от історії.


Наталя Куліді, 24 роки, редакторка

Якось, ще у підлітковому віці, в дощову погоду гуляла з подругою на стадіоні. Вже й не пам’ятаю, як у нас виникла ідея щодо того, чи зможу я… сьорбнути воду з калюжі. Вона там була ще відносно свіжою, тож я це зробила. Нічого особливого — вода як вода 🙂 Але це, мабуть, найдурнуватіший вчинок у моєму житті. Щоразу усміхаюся, як його згадую.


Назар Квасниця, 20 років, санветексперт

В 11 класі я натрапив на відео в Інтернеті, де розповідали про новий вид відтискань — спочатку треба було відтиснутися, потім плеснути у долоні за спиною, а тоді встигнути відтиснутися ще раз. І я надумав показати всім, що мені не слабо повторити. 

Дві доби перед тим я був дуже зайнятий і спав по 2-3 години. Тому коли на перерві демонстрував трюк друзям, був дуже втомленим і в один момент протупив — і після плескання не встиг правильно поставити руки на підлогу. Через це з розгону вдарився підборіддям у бетонну підлогу шкільної їдальні. Різкий біль – і за кілька хвилин ми з другом вже їхали у травмпункт. Мені одразу ж зашили підборіддя, наклавши 5 швів. Окрім цього, виявилося, що я зламав задній зуб. Я й досі маю шрам, який нагадує про те, що мені — не слабо.