Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Факапи за кермом: “Якось я врізався в авто свого друга”

Факапи за кермом: “Якось я врізався в авто свого друга”

5 хв на читання
Про що цей текст: Міленіали розповідають про страх водіння та незручні ситуації на дорозі.
Читати повну версію

Роман Кіхтенко, 28 років, приватний підприємець
Водійський стаж — 10 років

Думаю, в кожного водія-початківця є якщо не страх, то принаймні мандраж перед кермуванням. Наприклад, я боявся неправильно оцінити габарити автівки, десь заглохнути або зупинитися на світлофорі й не могти зрушити з місця (а в цей час водії позаду нервово “бібікали” б мені). 

Найкращий лайфхак проти страху за кермом — це поїздити з досвідченим водієм. Так можна поспостерігати за дорогою, тим, як поводиться водій, спокійно обдумати, як би ти вчинив у певній ситуації. Відтак коли сядеш за кермо сам, буде легше.

Коли я тільки починав водити авто, зі мною сталося кілька невеликих ДТП. Одного разу мені треба було піднятися на гірку. В один момент мені захотілось перемкнути пісню на магнітолі, тож я відволікся і не помітив, що авто попереду зупинилося. Я не встиг вчасно пригальмувати і трохи пошкодив бампер. Подібна історія була, коли мені знадобилося щось дістати з-під сидіння: я зупинився на світлофорі, але забув вимкнути передачу… Словом, результат такої необачності — трохи пом’яте моє і переднє авта. 

А ще я колись “врізався” у машину свого друга, який під’їхав ззаду і припаркувався впритул до мого авто. Вікна моєї автівки запітніли, бо ми з хлопцями перевдягалися там після гри у футбол, тому я не помітив машину друга…


Таміла Білопольська, 37 років, лікарка-ветеринарка
Водійський досвід — 12 років

Водити авто я мріяла з дитинства, тож ще в університеті пішла вчитися до автошколи. 

Мені дали “Жигуль” та інструктора Пітуха таким було його прізвище. 

Пам’ятаю, як страшно було їздити київськими дорогами: адреналін від водіння серед маси автомобілів просто зашкалював! І хоч я отримала водійське посвідчення, ще довго боялася сідати за кермо. 

Через кілька років мені довелося кермувати робочим автомобілем (і це знову були “Жигулі”). Коли моя співробітниця з великим водійським стажем дізналася про моє хвилювання, вона сказала: “Треба всього один раз змусити себе перебороти страх, а далі все життя насолоджувати результатом!”. Ця порада дуже мені допомогла.

Пам’ятаю, як я потрапила у свою першу ДТП. Я їхала зі швидкістю 40 кілометрів на годину, на дорозі була ожеледиця. Аж раптом бачу: на мене задом їде машина! Як згодом пояснив винуватець ДТП, він проїхав свій поворот і вирішив повернутися назад (задом), а мене просто не помітив. Удар пошкодив і капот, і фару. Розбиту машину треба було відігнати на ремонт. Тато запропонував мені свою допомогу. Але я вирішила, що хочу зробити це самостійно. І зробила! Щоправда, коли отримала ключі від уже відремонтованої машини, ще довго не могла позбутися страху, що в мене хтось вріжеться.

Зараз їжджу на новенькій “Шкоді Октавії”. Страх водіння в мене досі часом з’являється, та він не заважає мені насолоджуватися дорогою. 


Юлія Сербулова, 24 роки, засновниця школи іноземних мов
Водійський стаж — 2 роки

Після навчання в автошколі я придбала невелику машину — Chery QQ, і до тремтіння у колінах боялася, коли повз мене проїжджала велика фура або я опинялася між великими машинами. Здавалося, мене просто задавлять на дорозі. Також я боялась їздити на довгі дистанції, особливо за місто, бо саме там найчастіше трапляються страшні ДТП з летальними наслідками. Ці страхи я, до речі, ще досі не повністю поборола. Попри це, просто намагаюся бути на дорозі максимально уважною.

Мені важко давалася їзда у “тягучках”. Там відстані між машинами дуже маленькі, а через очікування мимоволі втрачаєш концентрацію. Складно вгадати, хто з водіїв надумає перелаштуватися у інший ряд, хто вирішить загальмувати, а хто забуде ввімкнути сигнал повороту. 

В один з перших днів за кермом я їхала по Центральному проспекту Миколаєва, мені треба було дістатися до головної вулиці — Соборної. Коли я була вже близька до цілі, то побачила, що проспект перекрили на ремонт. На дорозі був знак “об’їзд”, але я ніяк не могла зрозуміти, куди веде стрілочка, тож розгубилася. Зрештою, вирішила просто їхати за іншими водіями. Ми довго кружляли дворами, допоки автівки попереду не роз’їхалися в різні боки. А я — я заблукала в рідному місті! Допоміг мені гугл. Він, до речі, дуже полегшує кермування 🙂 


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua