Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Я влаштувалась продавати квіти. Але було одне “але”. Про факапи на першій роботі

“Я влаштувалась продавати квіти. Але було одне “але”. Про факапи на першій роботі

7 хв на читання
Про що цей текст: Міла, Віктор, Олег і Роман розповідають про "провтики" на своєму першому місці роботи.
Читати повну версію

Міла Норд, 32 роки, артдиректорка

Коли мені було 14, я збирала гроші на крутий дорогий велосипед — trek 4200. Щоб підзаробити на свою мрію, вирішила знайти роботу на період весняних канікулів. Пішла на ринок і запитувала чи не в кожній ятці, чи не потрібна моя допомога. І натрапила на чоловіка, який запропонував продавати квіти. Яка ж я була щаслива! Бо що може бути романтичнішим у 14 років, ніж продавати троянди, тюльпани, ромашки? 

У перший свій робочий день я одяглася, як фея, — у білий сарафанчик з помаранчевими квіточками. Прийшла на роботу, а там… На порозі ятки були похоронні вінки та пластикові букети, які я мала продавати. Бачили б ви мій вираз обличчя! 

Та я прийшла заробити гроші на велосипед, тому зібралась з духом і почала торгувати. Ох, як я у тому сарафанчику, наче справжнє янголятко, переконувала людей купити ті квіти! “Погляньте, які гарні! Вони дуже прикрашатимуть могилки… “. 

Зрештою, пропрацювавши у ятці зі штучними квітами і вінками 5 місяців, у вересні я вже ганяла на новому велику.  

Висновок: Обов’язково з’ясовуйте всі деталі та умови роботи, перш ніж починати. Інакше вас можуть чекати схожі сюрпризи 🙂

*мої улюблені:
пісня: “Don’t stop me now” гурту Queen
фільм: “Піаніст” Романа Поланскі
книга: “Міста для людей” Яна Гейла
страва: салат з персиками.


Віктор Ментюков, 29 років, директор холдингової компанії

Я влаштувався на свою першу роботу у 19 років. Працював електромонтером на одній з вузлових станцій залізниці. Моїм обов’язком було слідкувати, чи справно працює вся електрика і техніка, що живиться струмом. 

Якось під час мого чергування мені повідомили про аварію — на одній зі станцій вантажний електровоз зламав струмоприймач. Я швидко зібрав усі інструменти та побіг на місце аварії. Там розпитав у машиніста електровоза про проблему, але він нічого корисного не сказав. Згодом приїхав мій керівник. Він роздивився електровоз та припустив, що проблема виникла з проводами десь уздовж рельс, а тому скомандував мені піти пошукати неполадки або габаритні відхилення на проводах.

Метр за метром, я вдивлявся у дроти, які висіли над моєю головою, шукаючи недоліки. Так пройшов цілий кілометр і знайшов лиш шматок поломаного струмоприймача того електровоза. Про все розповів керівнику, а він повідомив відповідному підрозділу залізниці, що проблеми — з електровозом, а не з дротами. На цьому моя робота на місці аварії закінчилася.

А потім… Потім на тому ж місці ще один електровоз зламав струмоприймач. Мої колеги знайшли деформацію проводів, яку не побачив я.

Ніколи в житті мені не було настільки соромно! Я не міг довго заснути та картав себе за неуважність. А наступного дня колеги не упускали нагоди піджартувати з мене через це.

Висновок: Просто треба завжди бути максимально уважним. Добре, що наслідком мого промаху став лише ще один зламаний електровоз.

*мої улюблені:
пісня: Unforgiven гурту Metallica (Ukrainian cover by Grandma’s Smuzi)
фільм: “Король Артур: Легенда меча” Гая Річі
книга: “Трансерфінг реальності” Вадима Зеланда
страва: печена риба.


Олег Снігур, 21 років, студент

Коли мені було 17, у моєму селі посеред літа лагодили та перебудовували центральну площу. Цим займалися декілька чоловіків, зокрема мій батько. Він покликав мене доєднатися до їхньої групи. Важка фізична праця для мене була нестрашна, бо я був крепкий —  активно займався у спортзалі та багато їв :).

Ми мали покласти 2500 квадратних метрів вуличної плитки. Перший мій факап трапився, коли я сказав розвантажити машину відсіву за 500 метрів від потрібного місця… Колеги посміялися з мене, та мені довелося ще довго перевозити відсів тачкою туди, куди треба було.

Згодом я, поки усі обідали, вирішив почати класти плитку самотужки. Поклав я два квадратних метри, три, кладу четвертий і думаю: “Який я молодець! Як у мене добре виходить! От же тато буде хвалити!” Та він прийшов, глянув спочатку на мене, потім на плитку і сказав: “Молодець, сину… Але розбирай назад все, що наклав. Ти взяв не ту плитку”. 

Мені було злісно і гірко, що треба переробляти роботу. Але що ж, довелося це зробити.

Висновок: Ініціативність — це добре, але краще зайвий раз перепитати колег про завдання, ніж робити марну роботу.

*мої улюблені:
пісня: Nothing Else Matters гурту Metallica
фільм: Never Back Down режисера Джеффа Уодлоу
книга: “Сто років самотності” Габріеля Гарсії Маркеса
страва: борщ
заклад: Mistet Cat у Києві


Роман Шмідт, 34 роки, маркетолог

У 17 я почав працювати журналістом на державному радіо. У 2003 році реалії цієї професії дуже відрізнялася від теперішніх. 

І от відправили мене на перший репортаж. Дали з собою радянський, розміром з рюкзак, диктофон на касетах. Закинувши його на плече, пішов на пресконференцію. Там я гордо розклав свій апарат: витягнув із чохла, перевірив касети… У цей час до зали почали сходитися більш досвідчені журналісти. Кожен, хто проходив повз мене, дивно зиркав у мій бік. “Заздрите? Ніколи такого не бачили?”, —  думав я. За хвилин 10-15 до приходу спікерів, всі почали ставити на їхній стіл свої маленькі (!) диктофончики… Що чому лише в мене такий здоровенний диктфон?! Мені стало ніяково, я не розумів, як маю поставити свій гігантський записувальний пристрій біля них. 

Поки я вагався, що з ним робити, розпочалася конференція. Моєї рішучості вистачило лише тихенько ввімкнути свій апарат і записувати спікерів за три метри від них. Якою була якість цього запису — вгадати не важко. Бідна монтажерка з усіх сил намагалася витягнути хоч якийсь звук з мого запису…

Висновок: Виконання завдання завжди треба ставити вище над своїм соромом чи будь-чиїм осудом.

*мої улюблені:
пісня: будь-яка композиція гурту Metallica
фільм: “Життя як диво” Еміра Кустуріци
книга: “Путівник по Галактиці для космотуристів” Дугласа Адамса
страва: чанахи
заклад: паб Cantona у Львові.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua