Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Пісні, що викликають ностальгію

Пісні, що викликають ностальгію

4 хв на читання
Про що цей текст: Про композиції, під які ностальгують мешканці Urban.
Читати повну версію

Олег Грищак, 27 років, прес-секретар

Пісня “А тепер усе інакше” гурту “Аква Віта” – це всеохопна ностальгія за 90-ми. Коли я був маленький, по телевізору часто показували музичний хіт-парад “Територія А”, там я і почув “А тепер усе інакше”. 

Пам’ятаю, з захватом дивився в кліпі на солістку гурту Ірину Філатову, у неї тоді було класне каре. Вона мені так сильно подобалась, що я був переконаний: коли виросту, обов’язково з нею одружуся. 

Ця пісня викликає максимально теплі спогади, асоціації з часами, коли я ні про що не турбувався. Я навіть замовив собі футболку з написом “А тепер усе інакше”. 


Євген Лузан, 21 рік, аналітик

Пісня Віктора Павліка “Ні обіцянок, ні пробачень” викликає у мене ностальгічний вайб 90-х. Ця пісня своїм звучанням завжди повертає мене у дитячі роки. 

Хоч текст і не дуже насичений якимось цікавими зворотами чи образами, він все одно доволі поетичний. Згадую мотив “Ні обіцянок, ні пробачень” і в моменти, коли замислююся про те, що навіть будь-яка хвилина перебування разом із близькою людиною може бути останньою — тому варто цінувати кожну мить.


Анна Гриценко, 18 років, волонтерка

Композиція Емінема Not Afraid неймовірно тісно пов’язана з моїми спогадами про дитинство зі старшим братом, який фактично сформував мій музичний смак.

Чую її і одразу ж згадую, як ми приїхали з дачі й стояли на майданчику біля квартири. Мама роздратовано рилася в сумці, шукаючи ключі, а ми з Глібом галопом бігали навколо неї й співали якомога голосніше рядки з Not afraid. Мені було 4 і з усієї пісні англійською я знала лише «хай» і «окей», тому підспівувала слова як чула, своєю вигаданою мовою. 

Зараз мій рівень англійської upper-intermediate, я вивчила слова цієї пісні. А от Гліб тепер навчається у США, на батьківщині Емінема.


Катерина Лановенко, 19 років, студентка

2010 рік. Я ще не мала ні телефону, ні комп’ютера. Десь почула Katy Perry “E.T.”. Англійською я тоді не володіла (і відтоді мало що змінилося), тому знала лише слова з приспіву — kiss me, take me. 

Ця пісня конкретно “засіла” в моїй голові, я часто наспівувала її. А коли десь за два роки в мене з’явився телефон, все намагалася її знайти в інтернеті. Та я не знала виконавицю, а цей рядок із приспіву, на мій превеликий дитячий жаль, пошуковик не розпізнавав. 

У 2015 році в якійсь групі в соцмережі я побачила відеонарізку, в якій був фрагмент цієї пісні. В коментарях хтось написав її назву. І от коли я її знайшла і нарешті нормально послухала від початку й до кінця, у мене був такий вир емоцій, наче виграла мільйон!

Досі час від часу слухаю цю пісню. У такі моменти мене огортає сильне відчуття ностальгії за дитинством, коли я днями наспівувала невідомі мені слова. 


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua