Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Що подивитися, коли хочеться полоскотати нерви?

Що подивитися, коли хочеться полоскотати нерви?

5 хв на читання
Про що цей текст: Міленіали діляться улюбленими фільмами жахів.
Читати повну версію

Іванна Тодорук, 31 рік, військовослужбовиця

Я переглянула десятки фільмів жахів. І, відверто кажучи, часто розчаровувалася: де справжній жах, від якого стигла б кров? 

Та мені таки вдавалося натрапити на справді моторошні стрічки. Серія трилерів “Пила” режисера Джеймса Вана є однією з моїх найулюбленіших. Це дуже тонка, захоплююча психологічно-детективна історія, що тримає в постійній напрузі. 

Її сюжет зав’язаний довкола постаті маніяка Джона Крамера. У минулому він був вмілим інженером, а його дружина Джилл працювала в клініці для душевнохворих і наркозалежних. Та в житті Джона відбулося кілька нещасть поспіль, які й змінили чоловіка назавжди. 

Він хотів змусити людей, які оточували його, переосмислити своє життя, піддати їх випробуванню, після якого вони, подібно до нього самого, стануть абсолютно іншими людьми. Все це він вважає актуальним для суспільства, де процвітають алкоголізм, наркоманія, проституція. 

Жертвами Джона Крамера стають лише ті, хто забрів на криву доріжку. Його філософія полягає в тому, що “жити гідний тільки той, хто вміє цінувати життя”. Після перших вбивств ЗМІ охрестили головного героя “Пилою” або “Конструктором”. 

Сюжет фільму інтригує. Фінал передбачити просто неможливо. Деякі сцени у хоррорі навіть змушують відводити погляд від екрану. Цим фільм і підкуповує.

Гра акторів неймовірна! Усі емоції передані з такою точністю, що глядач точно вірить у правдивість подій, навіть відчуває власну участь у подіях, які відбуваються з героями. 

Цей фільм я час від часу переглядаю — щоразу наодинці, заваривши ароматний чайок і закутавшись у ковдру. Не скажу, що після перегляду я на позитиві, але життя точно починаю цінувати сильніше.

Кому варто подивитися: любителям трешових жахів, трилерів, яких не лякають сцени розчленування і насильства. 


Олена Бобок, 30 років, фінансистка

Серед хорорів я найбільше люблю містику та темне фентезі — там менше кривавих сцен. Саме таким є фільм “Не бійся темряви” режисера Троя Ніксі. 

Сюжет розгортається довкола маленької, тихої, замкнутої в собі дівчинки. Вона переїхала в старий маєток із батьком і мачухою. Головна героїня починає досліджувати старовинний будинок. Вона чує таємничі голоси, на прохання яких відчиняє кришку каміна. Після цього в садибі починають відбуватися містичні події. Згодом з’ясовується, що в минулому столітті з власниками будинку трапилася дуже моторошна трагедія…

Щоб отримати максимальну кількість адреналіну і задоволення від перегляду, завжди дивлюся такі фільми сама. Добре, коли поруч ніхто не ставить безліч безглуздих питань і не кричить перед кожним скримером (різновид несподіваного шок-контенту, — Ред.). Люблю їх дивитися вночі, особливо коли за вікном дощить. Все це створює ще напруженішу атмосферу.

Раджу нагадувати собі, що моторошних чудовиськ, демонів, привидів й іншої нечисті насправді не існує. Бо все, що відбувається в кадрі, виглядає напрочуд реалістично.


Соломія Ковальчук, 24 роки, ІТ- фахівчиня

Мені подобаються картини з гостим і напруженим сюжетом, який переслідує тебе ще декілька днів. Ну і в трилерах завжди є підтекст, який кожен може трактувати по-своєму. 

Серед таких, що найбільше закарбувались у моїй пам’яті, — “Той, що не залишає сліду” режисера Грегорі Гобліта та “Платформа” Гальдера Гастелу-Уррутії. 

В основі сюжету “Того, що не залишає сліду” — розслідування інтернет-вбивств, яким займається агентка ФБР Дженіфер. Одного разу до її рук потрапляє справа з ресурсу “Вбий зі мною”. Це — сайт, який створив маніяк, щоб з його допомогою вбивати людей онлайн. 

Агентам не вдається натрапити на слід вбивці, бо той — професійний програміст. Що більше людей відкривають сайт, то інтенсивніше зростає кількість жертв. Погіршує ситуацію інтерв’ю поліцейського, в якому той застерігає громадян не переходити за посиланням. Воно тільки загострює цікавість людей до сайту, а тому кількість смертей постійно зростає.

“Платформа” — науково-фантастичний фільм із елементами жахів і трилера. Головна локація — багатоповерхова вежа-в’язниця. Через її центр проходить шахта, якою раз на день спускають платформу з їжею. На кожному “поверсі” в’язниці перебувають двоє ув’язнених. Тим, хто сидить на нижніх ярусах в’язниці, дістається їжа, яка залишилася після трапези людей із попередніх рівнів. І хоч харчів на платформі могло би бути достатньо для всіх, але мешканці нижніх поверхів гинуть від голоду, чинять самогубство та канібалізм, а мешканці вищих поверхів надміру бенкетують. 

Я завжди дивлюся трилери разом із чоловіком. Для цього ми створюємо відповідну атмосферу: стараємося робити це вночі, при суцільній темряві, дбаємо про якість звуку. А ще надаємо перевагу тим дням, коли за вікном погана погода — дощова або вітряна, — так ще моторошніше.

Кому варто подивитися: любителям закручених сюжетів.

Кому не варто дивитися: людям із хиткою психікою.