Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Що у плей-листі стендап-коміка Єгора Шатайла?

Що у плей-листі стендап-коміка Єгора Шатайла?

5 хв на читання
Про що цей текст: 27-річний гуморист ділиться добіркою улюблених треків.
Читати повну версію

Музика — важлива частина мого життя. Люблю слухати різні композиції, а найбільше — інструментальні жанри або треки без слів. А от реп для мене —  не музика, тому майже не слухаю його.

Треки шукаю на YouTube. Прослуховую повні альбоми різних виконавців — так музика передає свій сенс більш глибинно. 

Улюблені треки не завжди пов’язані з особливими історіями мого життя. Зазвичай це просто дуже якісна музика. 

Silencer —  Sterile Nails And Thunderbowels

Цей трек я називаю музикою моєї першої закоханості. Жартую, звісно 🙂 Ця композиція блек-метал гурту — абсолютно навіжена і брутальна. Але водночас цікава. У неї є власна маргінальна естетика. 

Ця пісня мені сподобалась ще десь у класі 10-му. Я слухав її так часто, що вона чи не найбільше асоціюється у мене зі школою. І не дарма — трек найкраще відображає шкільне життя, українські реалії, наших вчителів і систему. 


Robert Parker —  Brooklyn Bridge

Зараз у музиці дуже популярний жанр synthwave. Він змальовує настрій 80-х. Одним із таких треків є Brooklyn Bridge. Слухаючи його, навіть заздрю тим, хто жив у тій епосі. Відчуваю себе головним героєм якогось із тогочасних фільмів. І це дуже класне відчуття! 


Toshiki Kadomatsu —  52nd Street Akiko

Уперше почув цю пісню у 2018-му. За настроєм вона трохи схожа на Brooklyn Bridge, але це справжня пісня 80-тих. У ній дуже концентрована мелодика. Я б навіть сказав, що вона звучить як великий мегаполіс. А я дуже люблю великі міста. До того ж, мені просто подобається Японія, я вчу мову і хочу потрапити в цю країну. 

А поки що 52nd Street Akiko допомагає мені сконцентруватися, коли щось пишу, або ж розслабитися. 


Tortoise —  I Set my face to the hillside

Цей трек нагадує мені про дитинство, хоча воно й не моє, а уявного маленького італійця, який бігає по бруківці. Світить сонце, а на деревах достигають оливки. Таку картину я придумав собі, коли вперше почув цю пісню. І стало так тепло на душі! Ці емоції запам’яталися надовго. Я досі іноді вмикаю трек, щоб нагадати собі про те тепло. 


Godspeed You! Black Emperor — Sleep 

Ця композиція дуже довга. Дуже-дуже довга. 23 хвилини і 17 секунд. Я називаю її  вічною п’єсою, яка наче вивертає тебе назовні. Вперше почув її у 2012-му – і просто розплакався. Це перший трек, який змусив мене пережити такі емоції.


George Benson — Give Me The Night

Це була вечірка у 2016-му. Нас було десятеро. Хтось із друзів увімкнув цю композицію. Усі почали підспівували. Було класно! Тепер я вмикаю її щоразу, коли в мене чудовий настрій. 


Flue — Fancy Free

Це нідерландський постпанк. Мелодія у мене асоціюється із життям у Варшаві: зима 2012-2013, я навчаюся за обміном у Польщі. Пам’ятаю, тоді добряче зіпсував собі режим дня — лягав спати близько 7-ї ранку і спав по 12 годин. Таким чином за вікном завжди було темно і холодно. 

У той дивний період я й знайшов Flue. Ці хлопці добре передавали мій тодішній настрій до життя. 


The Gentleman Losers —  Spider Lily

Саме так звучить закоханість! Ця мелодія дуже сонячна. Коли її слухаєш, то, здається, відчуваєш, як промені пригрівають обличчя. Знаєте, той момент, коли ти тільки прокидаєшся вранці, а сонце починає тебе потроху сліпити?

А взагалі The Gentleman Losers – класні чуваки, дуже їх рекомендую. Подобаються мені своєю кінематографічною музикою — не помпезною, як у Ганса Цимера, а дуже інтимною і чуттєвою.