Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Це зробило мої студентські роки неймовірно цікавими” (частина 2)

“Це зробило мої студентські роки неймовірно цікавими” (частина 2)

6 хв на читання
Про що цей текст: 22-річна студентка Ірина Косицька розповідає про обміни Erasmus+, навчання в угорському університеті та секрети вдалого мотиваційного листа.
Читати повну версію

Загалом в Україні дуже складний відбір на програми за обміном, хоча в інших країнах, за словами моїх друзів із Грузії, Вірменії та Британії, у такі поїздки беруть першого, хто відгукнувся. У нас же намагаються скласти максимально різноманітну команду: наприклад, беруть трьох хлопців і трьох дівчат, або ж трьох новачків і трьох осіб із досвідом участі у подібних обмінах.

За час навчання в університеті я подавалась на різні короткострокові програми тривалістю від семи до 14 днів разів зо 20, а взяли мене лише двічі. Одним із них був проєкт у Румунії на тему мистецтва та підприємництва, інший у Грузії — про “Волонтерство як спосіб життя”.

Erasmus+

[Це найбільша програма Євросоюзу для обміну студентами між відомими університетами ЄС та інших країн Європи, яка покриває витрати на навчання, трансфери, страхування, а також надає щомісячну стипендію чи гранти]

Спробувати навчання за обміном я хотіла ще на третьому курсі, але тоді подача документів на Erasmus+ збіглася в часі з моєю участю в програмі Work and Travel, тому я відклала цю ідею. 

У вересні минулого року я почала шукати програми Erasmus+ для магістрів і виявилося, що для гуманітаріїв їх є дуже мало. А ось студентам технічних і природничих спеціальностей пропонують місця університети Франції, Німеччини та Іспанії. За моїм фахом (журналістика), чи не єдиною можливістю міжнародного обміну виявилося навчання в Університеті міста Печ в Угорщині. Це третє за розмірами містом в країні, куди з’їжджаються студенти зі всього світу.

Щоб поїхати на семестр до університету міста Печ, треба було підготувати learning agreement — документ, який підтверджує, що предмети в обох університетах (моєму та угорському) збігаються та мають по 20 кредитів. Це потрібно для правильного переносу балів. 

Я настільки хотіла потрапити на цю програму, що мотиваційний лист писала цілих два дні! Згодом мені на пошту прийшло повідомлення про попереднє зарахування. Потім я проходила інтерв’ю із комісією нашого університету, після якого отримала остаточне схвалення.

Навчання в Угорщині

В умовах карантину навчання відбувалося онлайн. Процес організований дуже чітко. Ми працювали у Microsoft Teams, а також із платформою Neptun — там можна було обирати предмети, слідкувати за оцінками, реєструватися на іспити і навіть платити за гуртожиток. До речі, у гуртожитку живуть студенти по двоє в кімнаті і по четверо у блоці. 

Навчання проходить у невеликих групах — від 5 до 10 осіб, тому кожному студенту тут приділяють достатньо часу. Викладачі відкриті та прості у спілкуванні: завжди допомагають, якщо виникають труднощі, і цікавляться не лише нашими успіхами у навчанні, але й нами як особистостями. Цікаво, що в Університеті міста Печ студенти мають кілька спроб, щоб скласти іспит. Якщо перша спроба була невдалою, варто просто зареєструватися на інший день. В Угорщині отримати свою п’ятірку можна з другого і навіть з третього разу (там 5-бальна система оцінювання).

Цікаво, що учасники Erasmus+ мають чітко розписану програму, в рамках якої заплановане не лише навчання, але й виїзди-подорожі країною. 

Після того, як я повернулася з піврічного навчання в Угорщині, мої знання з діджитал-маркетингу, HR та консалтингу значно покращилися. А ще робота над проєктами за Erasmus+ дала мені знання в сфері соціального підприємництва та прокачала мої ораторські скіли.

Та найбільше мене приваблює в обмінах те, що кожна з програм, у яких я брала участь, руйнувала мої стереотипи про різні культури. Я знайомилася з людьми з багатьох континентів — Північної і Південної Америки, Африки, Азії — і відкривала для себе світ. 

Як написати мотиваційного листа?

Щоб потрапити на такі обміни, я чітко продумувала свої мотиваційні листи і неодмінно описувала в них, як буду впроваджувати результати проєкту на практиці — проведу лекції в своєму університеті чи “запартнерюся” з певною громадською організацією.

Також я виробила для себе певні правила, зокрема:

* Починати з бекграунду: де навчаюся, який у мене досвід роботи, стажувань чи волонтерства.

* Далі пишу, чому хочу потрапити саме в цю країну і в це місто, як участь у цій програмі вплине на моє майбутнє.

* Ніколи не пишу шаблонно, намагаюся підлаштувати мотиваційний лист “під себе”. Наприклад, кожному підрозділу даю прикольну назву.

* Дотримуюся оптимального обсягу — не менше однієї і не більше двох сторінок.

Головний інсайд — ставити перед собою реальні цілі. Так, коли я писала мотиваційного листа для Erasmus+, я вже знала тему своєї дипломної роботи і намагалася обирати саме ті предмети, які могли б мені допомогти у її написанні.

Якщо ви дуже хочете спробувати навчання за обміном, але боїтеся, подумайте, що вас найбільше притягує у бажаній програмі і знайдіть причини, які дадуть вам внутрішню мотивацію. Подавайте якомога більше заявок на різні програми. Якщо ви переборете свій страх, після першого проєкту вже не зможете зупинитися.

Мої улюблені:
книга: “12 правил життя: протиотрута від хаосу” Джордана Пітерсона
фільм: “Сім життів” Габріеле Муччіно
пісня: Beatles – Imagine
країна: США
місто: Нью-Йорк


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua