Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Історії, після яких хочеться кинути все і взяти gap year

Історії, після яких хочеться кинути все і взяти gap year

8 хв на читання
Про що цей текст: Молоді люди розповідають про те, чому після закінчення школи вирішили взяти рік для роздумів, як проводили цей час і що він їм дав.
Читати повну версію

Андрій Каширський, 20 років, вивчає комп’ютерні науки

У 2018 році я повернувся зі США, де рік навчався за стипендією FLEX у школі штату Вісконсин. В Україні я склав ЗНО і вступив на бюджет на програмування у “Львівську політехніку”. Зробив це, бо “треба десь вчитися”. Хоча насправді після досвіду в США я достеменно не знав, яку спеціальність хочу освоїти. 

Після двох місяців у “Політехніці” я не розумів, як здобута освіта допоможе мені в житті. Якість викладання в університеті була невисокою, ставлення певних викладачів до студентів — дивне, дехто навіть відмовлявся надіслати студентам презентацію лекції. Тож я вирішив забрати документи з вишу, а наступного року перевступити кудись інакше. Тоді й розпочався мій gap year.

Батьки негативно поставилися до мого рішення, адже в нашій сім’ї я був першим, хто мав шанс здобути вищу освіту. Та після довгих розмов вони мене таки підтримали.

Чесно кажучи, у перші місяці своєї перерви я трохи шкодував про втрату бюджетного місця, адже я вклав дуже багато сил, щоб його отримати. Та дороги назад вже не було. 

Планування свого gap year стало для мене викликом, адже за цей час я мав зрозуміти, що хочу вивчати, куди вступати і чого це, зрештою, допоможе мені досягти.

Просити гроші в батьків на своє життя я не хотів, тож почав працювати репетитором англійської мови — дистанційно викладав для дорослих. Також волонтерив і менеджив проєкти Європейського Молодіжного Парламенту та Американських Рад в Україні (спільнота випускників FLEX). Побував у Сербії, Білорусі, Нідерландах та Франції, де з учнями проводив спільні дослідження. 

Частину зароблених грошей витратив на подорожі у Нідерланди, Німеччину, Бельгію та по Україні. Іншу частину доходу відкладав на майбутню освіту. 

Gap year дав мені час на самоаналіз. Цей рік показав, наскільки важливо балансувати між роботою, волонтерством і особистим життям. Я зрозумів, що можу швидко вигоріти, якщо працюватиму понад 12 годин на день. Я став більш самостійним і почав цінувати те, чого досяг. 

А подорожуючи наодинці, я завів чимало знайомств з людьми з різних країн. Саме вони стали вирішальними при виборі вишу. Зараз я навчаюся на третьому курсі американського університету Minerva Schools. Моєю major (головна вища освіта, — Авт.) є комп’ютерні науки (аналітика), а minor (посередня вища освіта, — Авт.) — історичний аналіз (методи та аналітика історії). Крім того, я стажуюся в науковому дослідницькому проєкті університету MIT та допомагаю школярам вивчати програмування.

Порада: Не варто вважати gap year просто роком відпочинку. Це час роботи, самоосвіти чи подорожей.

Що почитати? 

* “Thinking Fast and Slow” by Daniel Kahneman
* ”Sapiens: Brief History of Humankind” by Yuval Noah Harari
* “Justice: What’s The Right Thing To Do?“ by Michael J. Sandel


Аня Лисенко, 20 років, менеджерка, студентка

Я взяла перерву після закінчення школи. Коли мої однокласники вступали у виші на омріяні спеціальності, я не розуміла, з якою професією хочу пов’язати своє життя. Не хотіла йти аби-куди, тому вирішила не квапитися і ретельно пошукати те, що по-справжньому мене зацікавить. До того ж, після останнього року навчання і посиленої підготовки до ЗНО я була дуже втомлена.

Якщо чесно, я до останнього не розуміла, чи правильно роблю, адже ніхто з моїх знайомих та друзів не брав gap year. Але таки зважилася на це.

Батьки не перечили моєму рішенню, але мали одну умову: цей рік я повинна провести з користю. Ми обумовили декілька точних задач — поглиблено вивчити англійську і краще підготуватися до ЗНО, а також спробувати себе у журналістиці, про яку я давно мріяла.

Усі умови батьків я виконала — вчила англійську з репетитором і таки пройшла двомісячні курси журналістики у Києві. 

Повернувшись додому, я почала підпрацьовувати у торгівельному бізнесі батьків, аби частково забезпечувати себе. Робочі години припадали на першу половину дня, а ввечері я читала книги, на які бракувало часу в школі, проходила безкоштовні онлайн-тренінги із SMM та психології. Бували й дні цілковитої ліні, коли не хотілося нічого робити. Часом моя лінь затягувалася на тиждень. Але зрештою мені набридало нічогонеробіння і я знову сідала за свій саморозвиток. 

Під час перерви були моменти, коли я сумнівалася, чи правильно вчинила, що вирішила не вступати у виш. Але думки про те, що могла б обрати професію не до душі і просто згаяти час, розвіювали мої сумніви. 

Завдяки gap year я відпочила, краще пізнала себе, здобула нові знайомства, стала більш відкритою та самодисциплінованою, і, зрештою, знайшла справу, якою справді хочу займатися. Я знову склала іспит з англійської і вступила на журналістику — після медіашколи я вже не сумнівалася у правильності свого вибору. 

А ще усвідомила, що відходити від суспільних стереотипів (як от обов’язково вступити у виш одразу після закінчення школи) — не страшно. 

Що почитати?

* “Пиши, скорочуй” Людмили Саричевої
* “Господарі світу. Сторітелінг і Цивілізація” Валерія Примоста.


Даша Завгородня, 18 років, студентка

Мій gap year розпочався після 11-го класу. В період підготовки до ЗНО я багато роздумувала над майбутньою професією, вишем, але до кінця не знала, чого саме хочу. Все змінила одна зустріч, де спікером був засновник Української академії лідерства Роман Тичківський. Він розповідав про навчання в академії і я зрозуміла, що хочу поборотись за місце там. 

[Українська академія лідерства — це десятимісячна програма особистісного і суспільного розвитку для випускників шкіл і студентів перших курсів. Учасники програми отримують грант на навчання — близько 300 тисяч гривень].

Мама трохи з насторогою сприйняла мою ідею. Але коли я пройшла всі етапи відбору (тести на знання англійської мови, фізичної підготовки і співбесіди) та отримала лист про зарахування, то дуже зраділа і підтримала мене.

Я проживала в кампусі разом з іншими студентами академії. Ми розвивалися у трьох напрямках — емоційному, фізичному та інтелектуальному: слухали різні лекції, мандрували, вивчали англійську, займалися волонтерством. 

Кожен день в академії розпочинався о 7:00 з пробіжки. Спочатку це був справжній виклик для мене, але вже в кінці навчання я змогла пробігти напівмарафон. Усе це — завдяки наполегливості та постійній боротьбі з лінню. 

Щодня у нас було по три лекції на теми комунікацій, державотворення, політології, історії, підприємництва. Також ми зустрічалися з  представниками громадського сектору і підприємцями — спілкуючись з ними, я почала краще розуміти, що мене цікавить. А раз на тиждень роздавали гарячі обіди людям похилого віку, проводили розмовний клуб з ветеранами або допомагали дітям з інвалідністю.

Також мені запам’яталися регіональні та міжнародні подорожі. Наприклад, до Ізраїлю, де ми жили з місцевими студентами і мали зустрічі із підприємцями.

За цей рік я дізналася значно більше, ніж деякі студенти за 4 роки у виші. Я стала самодисциплінована. Цей час навчив мене розставляти пріоритети, керувати своїм часом, не забувати про відпочинок та відновлення.

Зараз я навчаюся у виші на спеціальності “Соціологія”. Про свій вибір не шкодую. 

Порада: Не бійтеся брати gap year, якщо сумніваєтеся у виборі майбутньої професії. І обов’язково плануйте цей період, щоб не змарнувати час.

Що почитати? 

* “Алхімік” Пауло Коельйо
* “Феміністки не носять рожевого та інші вигадки” Кертіс Скарлетт
*”Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо” Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд, Ганс Рослінг


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua