Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Як почати власну справу? Досвід власника культурного проєкту “Мармур”

Як почати власну справу? Досвід власника культурного проєкту “Мармур”

7 хв на читання
Про що цей текст: 24-річний Роман Алімаскін розповідає, як з другом відкрив бізнес по виготовленню тематичних футболок. Яким був розмір стартового капіталу, як просували проєкт та які факапи їх спіткали?
Читати повну версію

[Urban розповідає історії малих підприємців, щоби допомогти зрозуміти читачам, як саме відкрити власну справу, попередити про труднощі і надихати на перший крок на шляху до мрії]

Усе почалося два роки тому. Я тоді навчався на 5 курсі Харківського економічного університету імені Семена Кузнеця і працював логістом, а мій тепер уже колега Олексій був на 2-му курсі факультету журналістики. Якось під час пари в університеті Олексій придумав ідею для проєкту і згодом поділився зі мною. Так ми, на той час ще російськомовні хлопці, вирішили створювати український культурний проєкт — а почати вирішили з виготовлення тематичних футболок. 

З чого почати?

За два дні після народження ідеї в нас вже були готові дизайни перших футболок — їх створив Олексій. Потім ми взялися обирати технологію друку на тканині. Зупинилися на прямому цифровому друці, коли фарба наноситься безпосередньо на тканину. Обладнання для цього доволі коштовне — хороший принтер коштує близько 300 тисяч гривень, а ще ж треба купувати фарби і супутні матеріали. Тому перші партії ми друкували у спеціальній компанії, і лише за кілька місяців змогли придбати власне устаткування. 

Нашим стартовим капіталом була сума розміром 8 тисяч гривень. Ці гроші я відклав з зарплати логіста. Їх вистачило на друк перших футболок, пакування і рекламу. 

Перша наша партія складалася із 20 футболок. Це були зображення Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини, Ліни Костенко і їхніх цитат. Тоді ми виготовляли по 1-2 футболки на кожен розмір — S, M і L. Їх ми продали за місяць. Першою клієнткою стала вчителька, яка замовила принт із словами Ліни Костенко “Бери мене в свої блаженні сни”. 

Як ми визначили ціну на футболки? Ми врахували ціну на виготовлення футболки, друк принту, пакування і свого прибутку. Вийшло 320 гривень за футболку — для нас це прийнятна ціна. 

З кожним місяцем наш бренд розвивався завдяки рекламі в соцмережах і “сарафанному радіо”, і розмір партій ставав більшим: вже з третього місяця нашої роботи кількість виготовлених футболок перевалила за сотню. Ми почали створювати також торби з Тарасом Шевченком і Лесею Українкою, а через півроку до асортименту додали худі і світшоти. А на хороший темп роботи ми вийшли за 7-9 місяців. 

До слова, ми зареєстрували ФОП (фізичну особу-підприємця), щоби працювати офіційно і сплачувати податки. Ми — так звані підприємці-спрощенці: друга група, ставка 20%. На реєстрацію витратили всього кілька днів, а для своєї діяльності обрали КВЕД 47.91 — роздрібна торгівля в мережі Інтернет.

Що далі?

Частину прибутку вкладали у розвиток бізнесу, ще частина була нашою зарплатою. Гроші, звісно, були смішні. Ми багато економили. Перші місяці жили на 3 тисячі гривень. Працювали у квартирі, яку я знімав. Зараз же наш прибуток зріс до рівня, вищого за середній. Вистачає, щоб відкласти на власне житло і відпочити. 

У вузькому культурному сегменті конкурентів у нас немає. З виробництвом одягу ситуація інакша — онлайн-магазинів дуже багато, але від них ми суттєво відрізняємося ідеєю та сенсом, який хочемо донести. Це дуже важливо для успішного проєкту. 

Крім цього, ми не лише продаємо одяг, а  ще й влаштовуємо лекції про культуру і читання віршів. Це теж допомагає формувати нам власний бренд.

Факапи

Вони у нас, звісно ж, були —  і помилки в принтах, і партія світшотів-маломірок. А справжнім факапищем була партія стікерів поганої якості. Тоді ми замовили близько 1500 наклейок, вклали у них тисячу доларів, та постачальник не стримав обіцянки щодо високої якості виробів. Ми вирішили не продавати стікери, які швидко стираються, тому шукали нову компанію з виробництва. 

Цей невдалий досвід навчив нас не довіряти словам людей і замовляти пробні примірники товару. 

Як рекламуватись?

Окрім таргетингу в Instagram, ми співпрацювали з блогером Данилом Гайдамахою, а зараз поширюємо ідею української культури з Андрієм Шимановським

Ну і, звісно, дуже важливим для бізнесу є “сарафанне радіо”. Ми просили наших клієнтів ділитися згадкою про “Мармур” у соцмережах, якщо їм сподобається придбаний товар. Помітили, що 30% з них залишають відгуки або в сторіс, або постах. А це просто нереальний відсоток! З цих відгуків 95-96% — схвальні.

Як ділити обов’язки?

Впродовж 5 місяців після старту роботи наша команда складалася лише з мене та Олексія. Та за операційною роботою ми не встигали займатися розвитком проєкту, тому запросили до роботи мого друга Дмитра. Він почав приймати замовлення, пакувати, відповідати за виробничий процес. А ще за кілька місяців ми запросили дівчину, яка придбала наше худі, приєднатися до команди як журналістка проєкту. 

Тепер я займаюся розвитком і співпрацею, відповідаю за процес виготовлення речей. Дмитро продає, приймає замовлення, пакує, надсилає. Олексій розробляє дизайн і створює контент. Софія веде телеграм-канал, пише статті, допомагає з контентом.

Також у нас є волонтери, які допомагають з веденням Тік-Току, підготовкою тематичних тижнів до днів народження митців, пам’ятних дат. Зараз шукаємо ще дизайнера, бо зі збільшенням роботи Олексієві потрібна допомога. 

Конфлікти, звісно, у команді бувають. У 90% випадків їх розпочинаю я, адже часто критикую терміни роботи, процес виробництва, дизайн, хоча мало що можу запропонувати взамін. Та ми намагаємося ставитися один до одного більш терпимо і пам’ятати, заради чого зібралися разом. 

І наостанок 

Стратегічне мислення — наше все. Раджу наперед прописувати плани та інструменти для досягнення різних цілей і строки їх виконання. А досягнувши мети, аналізувати, завдяки чому вдалося це зробити. Коли щось не вийшло, так само треба аналізувати причини невдачі.  

Звісно ж, не варто боятися, бо страх — це гальма на шляху до розвитку. Він затуляє очі, вуха, забороняє нам ризикувати, виходити із зони комфорту. А ще варто — чітко усвідомлювати мету і дуже хотіти її втілити. Тоді у вас обов’язково все вийде.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua