Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Кар’єрна драбина: як рядовий працівник банку став директором

Кар’єрна драбина: як рядовий працівник банку став директором

7 хв на читання
Про що цей текст: 34-річний Едуард Фільчаков ділиться секретами кар'єрного росту у банківській сфері.
Читати повну версію

[Ми створили підрубрику “Кар’єрна драбина”, щоби розповідати читачам Urban про те, як досягти успіхів у роботі в компанії. Що робити, читати, аби рухатися кар’єрною драбиною вверх? Які риси розвивати в собі? Над чим працювати? Історіями успіху ділитимуться люди, які мають відповідний досвід]

Я навчався у Донбаському державному технічному університеті на спеціальності “Економіка підприємства”. Не те щоб я мріяв бути економістом —  вступив туди, бо просто треба було десь вчитися. Хоча варто сказати, що в універі я дуже полюбив пари з мікроекономіки — контрольні з них писав на п’ятірки та четвірки. Тому не все було безнадійно 🙂

Після закінчення навчання влаштувався охоронцем у комп’ютерний клуб. Днями грав в lineage 2, а вночі заробляв гроші. Та якось мені зателефонував знайомий із пропозицією податися на вакантне місце в банку. “Чому б не спробувати?” — подумав я. 

На співбесіді роботодавець запитав мене те, що тепер запитую я у всіх, хто приходить до нас влаштовуватися на роботу: “Що більше — актив чи пасив на балансі?”. Я тоді відповів, що вони рівні, й ця відповідь приємно здивувала мого інтерв’юера. Так я влаштувався на роботу. 

Бажання допомагати

Спочатку я займався мікрокредитуванням — шукав людей, які хочуть взяти кредит для розширення бізнесу, а тоді проводив з ними співбесіду, щоб встановити, чи зможуть вони погасити кредит.

Мені подобалася моя робота — я вмів працювати з цифрами й любив спілкуватися з людьми. Шукав клієнтів на базарах — мене знали майже всі торговці й приймали як товариша, бо бачили, що я хочу їм посприяти. Думаю, у цьому й був мій секрет успіху — я не “впарював” непотрібний кредит, а реально хотів допомогти й чесно розповідав про усі переваги й ризики пропозиції.

До речі, уже згодом, коли сфера моїх обов’язків розширилася, я працював з жінкою, яка ніяк не могла наважитися покласти гроші на депозит під вигідний відсоток. Ми неодноразово говорили про це, я переконував її у правильності рішення. І коли вона нарешті “дозріла”, я порадив їй інший банк, з більш вигідним відсотком. Мій роботодавець багато не втратив, але я отримав лояльного клієнта, який потім ще повернеться до нас. Довіра в роботі з людьми — це дуже важливо.

Ініціативність. Відповідальність. Активність

У жовтні 2008-го світ потрясла фінансова криза. У людей не було грошей, щоб брати кредити, тому мою програму кредитування закрили. Мене перевели на контроль за погашенням кредитів. Робота тоді була нудною і досі асоціюється в мене з іграми-вбивалками часу типу “Пасьянс” чи “Сапер”. Мені це не подобалось, адже я — активний та ініціативний чоловік. 

Щоби життя в офісі було цікавішим, я почав надсилати свої пропозиції та ідеї щодо покращення роботи банку в “Інтелектуальний фонд ідей”, який у нас діяв. Наприклад, якось я запропонував змінити на більш зрозуміле трактування правила щодо додаткової комісії за платежі, здійснені після 16:30. Цю ідею затвердили. Загалом з початку моєї роботи майже половина ідей, які банк реалізував, — мої.

Звичайно, не всі ідеї подобалися моїм колегам і начальству. Наприклад, якось я пропонував закрити одне відділення, розташоване в незручній локації, адже воно не приносило прибутку. Ідею не підтримали, а колеги ще довго дивилися на мене з-під лоба, адже могли залишитися без роботи. Хоча знаєте, з часом те відділення все ж закрили.

Згодом я отримав підвищення: спершу посаду провідного менеджера, а потім — заступника керівника відділення. Думаю, велику роль відіграла моя ініціативність. Також вміння нести відповідальність. Крім цього, важливо бути активним. Як на мене, зараз успішними можуть бути тільки активні люди, які вміють заряджати колег. 

Робота повинна бути цікава

У 2010 році криза послабла і в людей знову з’явилися гроші. Банк поновив програму мікрокредитування і я продовжив нею займатися. Це означало пониження на посаді до старшого спеціаліста. Але мене це не засмучувало, бо робота дуже подобалась.

Згодом мені запропонували стати заступником керівника регіонального направлення. Знову підвищення! Я погодився. Потім ще трохи новацій в банку — і мене з колегами перевели на непогану посаду в інший напрям. Але тут халепа — ця робота мені зовсім не подобалася. Я вирішив, що так працювати не хочу.

Тоді дізнався, що в банку потрібен старший спеціаліст із обслуговування корпоративного бізнесу. І подався на цю посаду. По суті це було знову пониження. Але мені було головне, щоб робота була цікавою. Цього принципу, до речі, я дотримуюся й до сьогодні. Не раз відмовляв директорам інших відділів, які кликали мене працювати у них, якщо робота для мене не цікава.

Не крутити носа через елементарні завдання

У 2012 році товариш покликав мене працювати у свою команду з кредитування. Певний час я виконував роботу початківця, не гордував братися за елементарні завдання. Мої старання і бажання вчитися новому помітили і оцінили, тому призначили провідним фахівцем. Ще за рік мені запропонували стати керівником відділення.

Після того у мене був стабільний ріст на посадах. Постійна робота з клієнтами, а особливо з проблемними, загартувала мене, і я почував себе вільно на відповідальних посадах. Тоді керівництво вирішило випробувати мене, призначивши керівником столичних філій банку. А вже у 2016 році мені запропонували стати директором.

Я думав, це — пік моєї банківської кар’єри. Та в 2021-му спробував пройти конкурс на директора макрорегіонального підрозділу банку. Чесно, не розраховував, що пройду. Думав, що такі посади віддають “своїм” людям. Та виявилося навпаки — після тестів і співбесід мене взяли на посаду!

Риси, які допоможуть підніматися по кар’єрній драбині

Відповідальність. Я, як директор, відчуваю дефіцит працівників, готових брати на себе відповідальність за дію. Тому саме цю рису я шукаю у підлеглих.

Ініціативність. Якщо ви чогось не розумієте — питайте. Якщо бачите якусь проблему — кажіть про неї. Не чекайте, поки хтось інший зробить роботу —  дійте самі.

Людяність. Будь-який клієнт цінний для банку в довгостроковій перспективі, тому з ним треба будувати дружні стосунки. Тільки щиро бажаючи допомогти людям, ви зможете утримувати біля себе клієнтів і показувати хороший результат праці.

Моє табу на роботі

Зверхність, крик — недопустимі. Надважливо, щоб колектив поважав начальника. Тоді він робитиме все, аби не підвести.

Що почитати? “Проактивне мислення” Джона Міллера. Ця книга свого часу добряче прочистила мені мізки. Проактивне мислення — це один зі шляхів до вдосконалення як в особистій, так і в професійних сферах. 

*мої улюблені:
пісня: “Країна дітей” гурту “Океан Ельзи”
фільм: “Хоробре серце” Мела Гібсона
книга: “Проактивне мислення” Джона Міллера
страва: стейк


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua