Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Чтиво для тих, хто страждає від нерозділеного кохання

Чтиво для тих, хто страждає від нерозділеного кохання

4 хв на читання
Про що цей текст: Молоді люди розмірковують над тим, чи може книга зцілити від невзаємних почуттів, та діляться своїми історіями.
Читати повну версію

Ольга Олтаржевська, 21 рік, комунікаційниця

Нерозділене кохання я переживала двічі. Зрозуміла, що допомогти його забути може лише час (мені було достатньо десь пів року). За цей час рекомендую проаналізувати любов через призму психології. У цьому допоможе “Мистецтво любити” Еріха Фромма.

Ця книга не зцілить від невзаємних почуттів, але пояснить, чому сталося так, а не інакше, а також розповість, як недолюбленість впливає на майбутнє людини, чим відрізняється любов у дитинстві та в зрілому віці. Така література сприяє обмірковуванню і народженню власних думок про це почуття. До цієї книги хочеться повертатися.

Улюблені цитати: 

“Парадокс кохання у тому, що дві істоти складають одне ціле і все-таки залишаються двома істотами”. 

“Любов — це активна зацікавленість у житті та розвитку тих, кого ми любимо. Де немає активної зацікавленості, там немає любові”.

Кому прочитати: тим, хто лише відкриває для себе світ психології.


Сергій Савін, 24 роки, поет

Я закохувався разів шістдесят за останні сім років і ніколи не відчував нерозділеного кохання.

Жінки для мене — як сюжети: вони або самозароджуються, приходячи в моє серце нізвідки, або перевтілюються в щось інше. Це мені довела книга Павла Загребельного “Юлія, або Запрошення до самовбивства”. Це історія про чоловіка, який під час війни знайшов свою жінку долі. Юлія помирає від тифу (а може, просто зникає?), а Роман продовжує шукати її образ в інших жінках. Герой вірив, що кохана може врятувати його від усього на світі, навіть від самовбивства. Романові достатньо було почути єдине ім’я — Юлія, — щоб відродити любов, якої уже давно немає, але яка прописана в цьому імені. 

У моєму житті відбувається подібне: я був закоханий у Валерію і шукав це ім’я повсюди. Кохав Діану — і кожна дівчина з цим ім’ям знаходила відгук всередині мене. Любив Софію —  і всі жінки, названі цим іменем, мені були подібні до Божої Матері. 

Улюблена цитата: “Бо коли я обіймаю жінку, в якій зосередилася вся неповторність, вся радість і солодкість світу, то що мені до всієї метушняви, тупотняви, схилянь, поклонінь і безконечних запевнень у вірності й відданості?” 

Кому прочитати: тим, кому знайоме вічне намагання зрозуміти жінок, свою чоловічу сутність і чоловічі бажання в ту мить, коли жінка поряд.


Юлія Кулик, 22 роки, вчителька початкових класів

Перший курс, гуртожиток, літня сесія. Я, “правильна” студентка, постійно щось зубрю. У цей же час мій екс і та, яку вважала своєю подругою, продемонстрували мені свої справжні натури.

Було гірко, боляче, але все це відступило, коли сусідка дала мені книжку Надійки Гербіш “Теплі історії до кави”. Герої цієї збірки — мешканці звичайних містечок, а ситуації, які з ними трапляються, — знайомі багатьом. Це книга про реальне життя (звісно, не без закручених сюжетів, від яких аж стада мурашок ганяють по тілу), а саме такі я люблю найбільше. Тоді я проковтнула її з таким запалом, що захотіла мати власний примірник. 

І хоч зараз я вважаю її дещо наївною, ця книга допомогла мені повернутися до життя і відпустити свій смуток і розчарування.

Улюблена цитата: “Їй раптом стало ще більш лячно, ніж раніше. Вона відчула себе абсолютно загубленою, беззахисною, покинутою. Вона допила свою каву й вибігла до машини…”.

Кому прочитати: тим, хто вірить у душевне світло, попри підступи від найближчих.


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua