Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Що читає засновник Youtube-каналу “Твоя Підпільна Гуманітарка”?

Що читає засновник Youtube-каналу “Твоя Підпільна Гуманітарка”?

4 хв на читання
Про що цей текст: Блогер, перекладач і письменник Остап Українець розповідає про свої книжкові вподобання.
Читати повну версію

У середньому за місяць читаю до 5 книг. Також люблю наукові журнали, блоги та періодику. Надаю перевагу друкованим виданням, однак у дорозі найчастіше використовую онлайн-формат. 

Підрахував, що на рік витрачаю на книги близько 10-15 тисяч гривень. Купую чимало раритетів і професійної літератури. Серед останніх — етнографічний чотиритомник від видавництва “Дуліби”, “Чорнобильське досьє КҐБ”, збірка статей “Мова і рекурсія” і “Самоєдський субстрат у прото-тохарській мові”. 

У домашній бібліотеці маю біля 4000 книжок. Найстаріша — прижиттєве видання Вольтера. 

Дуже ціную видання української еміграції п’ятдесятих років минулого століття чи місцеві книги двадцятих-тридцятих. Наприклад, першодруки Качуровського, Огієнка, Чижевського. Вони не коштують захмарних грошей, але їх дуже важко знайти. Та на аукціонах антикварних книг мені такі траплялися. Ще деякі раритетні видання я отримував у дарунок від друзів.

У мене немає улюблених жанру, автора чи книжки. Я читаю те, що мене цікавить у певний момент. 

“Поєднання десятків епічних, космогонічних і проповідницьких текстів”

На коло моїх інтересів, вибір професії і справи, якою займаюся нині, найбільше вплинула Біблія. Західний канон значною мірою сформувався навколо неї, тому в більшості випадків процес читання будь-якої літератури потребує розуміння Біблії. 

Я не сприймаю її спрощено. Читаю Біблію як поєднання десятків епічних, космогонічних і проповідницьких текстів. 

Люблю книги, які лягли в основу: Буття, Вихід, Йова, Еклезіаст, євангелія від Марка та Івана. Улюблених рядків, звісно ж, не маю, бо в Біблії майже нереально знайти фразу, яка “працюватиме” поза контекстом. Стилістично найдовершенішою для мене є книга Йова. 

Біблія очолює мій список книг, які я неодноразово перечитував, аби повністю осмислити їх глибину. Такими ж є Коран і Упанішади (давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти, — Авт.), а також романи “Ім’я рози” Умберто Еко, “Внутрішня вада” Томаса Раґлза Пінчона і “Всьо ясно” Джонатана Сафрана Фоєра.

“Панорама музики пізніх 60-х”

Із художньої літератури останньою я прочитав “Utopia Avenue” Девіда Мітчелла. Це  роман про кар’єру однойменного гурту, який зібрався в Британії на піку бітломанії. Така собі панорама музики пізніх шістдесятих, де кожна частина — альбом гурту, а в кожному розділі від імені одного з музикантів йдеться про те, що лягло в основу різних пісень. 

Цей твір я читав англійською, аби краще відчути мовленнєвий стиль автора. Текст наповнюють неперекладні ігри слів, тому радив би читати його саме в оригіналі.  До слова, книги слов’янських і англомовних авторів завжди намагаюся читати в оригіналі.

“Темна проза” про українсько-російську війну”

У мене є певний запас “дорожніх” книжок. Для такої оказії ідеально підходять збірки оповідань. Одна з тих, що припали мені до душі, — “Безодня” Влада Сорда. Вона зачепила мене щирою трешовістю описаного. Це “темна проза” про українсько-російську війну. Це перший текст про війну з незвичною для сучасної української літератури дуже відвертою чорнотою. Однозначно рекомендую!


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua