Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

У 24 Аня кинула офісну роботу і стала танцівницею, яка гастролювала світом

У 24 Аня кинула офісну роботу і стала танцівницею, яка гастролювала світом

5 хв на читання
Про що цей текст: 30-річна Анна Барсук розповідає, як змінилося її життя завдяки танцям.
Читати повну версію

У початковій школі до нас у клас прийшов тренер з художньої гімнастики, щоби зацікавити нас цим видом спорту. Мені пощастило потрапити на навчання до нього. Я так закохалася в гімнастику, що інколи тренувалася по 8 годин на добу! Та незабаром, мені тоді було 10, через стан здоров’я лікарі заборонили мені тренуватися. Однак я мріяла повернутися у великий спорт або займатися танцями.. 

Після закінчення юридичного інституту я влаштувалася на офісну роботу. Через тривале сидіння за комп’ютером часто відчувала біль у ногах, була знесиленою. Тоді мама запропонувала мені почати займатися танцями. Спершу я скептично поставилася до її слів. Та глибоко в душі жила моя дитяча мрія… Я вирішила спробувати. 

Я обрала стиль танців High Heels (танці на підборах, в яких поєднані рухи з хіп-хопу, джазу, джаз-фанку та деяких інших стилів). Пам’ятаю, як вперше підійшла до дверей танцювальної студії, почула гучну музику і ще стояла хвилин 10, обдумуючи, чи заходити. Навіть вирішила піти додому. Але раптом мене перехопила тренерка — і дороги назад вже не було. 

Перше тренування мені дуже сподобалося. Звісно, вдавалися не всі рухи, бракувало сил, я швидко виснажилася. Три дні опісля у мене так боліли м’язи, що я навіть не могла ходити! Та це був мій перший спортивний біль після довгої паузи, я була щаслива від того, що знову відчувала своє тіло. 

На диво, танці на підборах не спричиняли болю в ногах. Щоправда, я займалася на підборах, висотою 3-5 сантиметрів — це доволі лайтовий варіант. Тренувалася я по 1,5 години тричі на тиждень. І дуже раділа кожному своєму танцювальному успіху!

Гастролі в Китаї

Згодом у моїй школі змінили графік занять і мені довелося шукати іншу. Тренеркою там була дівчина, з якою я в шкільні роки займалася гімнастикою. Після року тренувань вона розповіла мені про набір танцівників у професійний балет, який працюватиме в Китаї. На відборі головний тренер сказав, що я їм підходжу.

Ми розпочали готувати шоу-програму. Це було дуже складно! Мені навіть довелося звільнитися з роботи, адже ми проводили мало не цілісінькі дні в залі. Сил критично бракувало. Але я кайфувала від цієї справи, відчувала, що рухаюся в правильному напрямку. 

За кілька місяців ми отримали наш перший контракт в Китаї. Це було надзвичайно складно, але цікаво — ми побували у понад 20 містах, виступали в цирках, театрах, дитячих парках… Так тривало 2 роки, поки наш колектив не розпався. 

Південна Корея

Я повернулася в Україну і близько року викладала танці та розтяжку у Запоріжжі. Згодом побачила, що в одному з танцювальних центрів Києва проводять набір в колектив для роботи в Lotte World — розважальному парку у Південній Кореї. З першого разу мені не вдалося потрапити в колектив, адже під час свого виступу я двічі впала. До повторного кастингу, який відбувся за 2 місяці, готувалася по 5 годин на добу, і цього разу моє соло було бездоганним. Мене взяли! 

Так я опинилася в Південній Кореї. Упродовж 5 місяців працювала в Сеулі на одній сцені з професійними танцівниками. Наш колектив складався з 70 хлопців і дівчат. Ми працювали з 9:00 до 19:00 — виступали в різноманітних шоу-програмах парку розваг. Це був неймовірний, але і надзвичайно важкий для мене досвід. Я розуміла, що недотягую до рівня деяких своїх колег, тому ночами продовжувала тренуватися. 

Ще півтора місяця ми працювали в державному парку міста Сунчон, а потім я повернулася в Україну, бо прагнула податися в самостійне плавання. 

Згодом я ще рік пропрацювала танцівницею у театрах та дитячих парках розваг Китаю, аж поки не зрозуміла, що більше не отримую задоволення від танців. Вони були для мене пройденим етапом, реалізованою мрією. 

Зараз я продовжую займатися спортом, але лише для власного здоров’я. Також вивчаю німецьку мову і планую вступати до університету.

Завдяки танцям я виступала на великій сцені, розвивалася і професійно росла поряд з найталановитішими танцівниками світу. Я вільно подорожувала. Високі гонорари  (в середньому 1200 доларів на місяць) допомогли мені побачити 11 країн, зокрема Австрію, Італію, Швейцарію, Нідерланди, а також почати спілкуватися різними мовами. Я усвідомила, наскільки сильна. Тепер я точно знаю: ніколи не пізно йти до своєї мрії. 

*мої улюблені:
страва: суші
фільм: “У гонитві за щастям” режисера Габріеле Муччіно
книга: “Монах, який продав свій Феррарі” Робіна Шарма
стиль танцю: Contemporary i High Heels


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua