Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

“Я мала успішну кар’єру в Канаді, але повернулася працювати в Україну”

“Я мала успішну кар’єру в Канаді, але повернулася працювати в Україну”

6 хв на читання
Про що цей текст: 32-річна Галина Палійчук розповідає, чому вона, маючи бізнес і перспективи в Канаді, повернулася на Батьківщину.
Читати повну версію

На початку 2014-го я вже мала ступінь магістра із юриспруденції в КНУ імені Шевченка та два роки працювала в офісі Уповноваженого Верховної Ради із прав людини. Однак мріяла про кар’єру в ООН, тому вирішила здобути ще один ступінь магістра, але вже в Європі. Онлайн подала заявки до сімнадцяти європейських університетів і… вступила в усі сімнадцять.

Значну роль у виборі вишу для мене відіграла стипендія. Більшість університетів частково компенсували витрати на навчання. А стипендію, яка повністю покривала і навчання, і переліт, і проживання пропонували у Франції, Угорщині, Швеції та Нідерландах. Я зупинилася на Швеції. 

Після закінчення навчання я поїхала до Канади. Там викладала у Політехнічному інституті Британської Колумбії у Ванкувері. Згодом переїхала до Оттави, де стажувалася в офісі депутатки парламенту і міністерки закордонних справ Христі Фріланд. 

“Любий, вибач, я не повернуся”

Улітку 2018-го я провела декілька місяців в Україні і після повернення до Канади чітко усвідомила: бачу своє майбутнє саме на Батьківщині. 

Мабуть, справа в моєму психотипі. За натурою я changemaker — людина, яка постійно прагне до змін. Кар’єрного успіху, який я мала в Канаді, було недостатньо для моїх амбітних цілей. Мені хотілося чогось більшого. А в розвинених країнах, де я жила й навчалася, доволі складно знайти неймовірну інноваційну ідею. Здається, тут і так вже все є. 

До того ж, я побачила, що живучи в іншій країні, неможливо сповна осягнути принципи функціонування суспільства. Для цього треба народитися й вирости там. 

…Якось я приїхала до батьків на зимові канікули і в стрічці фейсбуку випадково натрапила на цікаву вакансію. Здавалося, вона створена саме для мене. Не довго думаючи, я надіслала своє резюме. Мене взяли! До Канади я вже не повернулася. Подзвонила чоловікові і поставила його перед фактом, мовляв: “Любий, вибач, я не повертаюся — знайшла роботу мрії в Україні. Мій зворотній квиток до Канади пропаде. Відправ, будь ласка, мої речі поштою”.

Нові виклики

У Канаді я займалася соціальним бізнесом, менеджментом і політикою. Цей досвід навчив мене якісній комунікації, допоміг різнопланово досліджувати бізнес-систему. Я вирішила перенести свої знання та навички в технологічну сферу.

Я працювала з абсолютно новим проєктом. Ми мали фактично з нуля створити бізнес-акселератор для підтримки стартапів. Одним із проектів була програма для стартапів зі Східної Європи в Нью-Йорку. І мені вдалося все організувати! 

Ми навіть проводили захід в ООН на форумі з технологій та інновацій, де були першими в історії учасниками від українського бізнесу. Також ми запросили іноземних інвесторів до України, які більше місяця навчали наших інвесторів-початківців. І зрештою, я залучила 6 великих місцевих і міжнародних компаній до роботи зі стартапами, деякі з них отримали інвестиції. 

Від перших тижнів роботи я розуміла: це саме те, чим я хочу займатися. Я жодного разу не пошкодувала про своє рішення. У моєму випадку це не був крок назад — це був крок уперед. У Канаді я могла мати гарну роботу, але вище стелі там не стрибнеш, тобі просто не дадуть це зробити. Вдома ж я — у своїй тарілці, я високооплачувана спеціалістка, адже маю такий крутий міжнародний досвід.

Вихід на міжнародний рівень

З часом я вирішила розвиватися далі і очолила британську компанію в Україні. Я працювала в сфері електронної комерції, у ніші “Бізнес-до-споживача”. Ми займалися онлайн-магазинами на ринку Америки і запустили Акселератор для брендів та обслуговуючих технологій у сфері електронної комерції. Наприклад, товари одного з наших американських брендів можна було протестувати вдома за допомогою української технології доповненої реальності. Мені неймовірно подобалася ця робота, адже тут я могла і прокачувати мультикультурні комунікації, і допомагати нашим талантам виходити на нові ринки.

Зараз я заснувала школу, де разом із іншими досвідченими менторками ми допомагаємо компаніям розвивати свій бізнес, вибудовувати комунікації з партнерами і споживачами та досягати глобальних цілей.  

Труднощі українських реалій

Після повернення в Україну найбільшим випробуванням для мене став інший підхід до людей і до бізнесу. У нас не вміють правильно похвалити й дати конструктивну зворотню відповідь, вказати на помилки й при цьому не образити людину. Для ефективної роботи треба, щоб кожен працівник знав про свої досягнення, й разом з тим, щоб про його здобутки знали в команді. Наприклад, коли я працювала в британській компанії, ми щотижня мали загальну зустріч, де святкували маленькі перемоги кожного члена команди. 

Та такий підхід — велика рідкість для України. Здебільшого тут просто сприймають твою роботу як належне. Критика часто ґрунтується на несприйнятті чужих ідей і втілюється у фразі: “Буде тільки так, як я сказав/сказала”.

Переваги роботи в Україні

1. Податки не з’їдають половину зарплати.

2. Є можливість самореалізації і творення змін.

3. Робота в інноваційному середовищі, не гіршому за закордонне.

4. Співпраця з талановитими й амбітними людьми.

Недоліки роботи в Україні

1. Наявність недоброчесних контрагентів (тут тебе легко можуть надурити, не заплатити тощо).

2. Сіра економіка — люди хочуть жити в процвітаючій країні, але не хочуть чесно платити податки, хоч вони і не такі високі.

3. Корупція.

4. Брак суспільної етики й культури.

Повернення до України

Тож я повернулася в Україну і була приємно вражена, наскільки стрімко тут розвивається технологічна екосистема. Саме тоді я дізналася про перший в Україні інноваційний парк UNIT.City, почала активно за ними слідкувати. 


Підписуйся на Urban
в Instagram: https://www.instagram.com/urban.for.millenials/
в Facebook: https://www.facebook.com/urban.for.millenials
в Telegram: https://t.me/urbanua