Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Я не купую одяг, а шию його самостійно. Наскільки це вигідно?

Я не купую одяг, а шию його самостійно. Наскільки це вигідно?

9 хв на читання
Про що цей текст: Три історії міленіалів, які створюють одяг для себе. Їхні робочі факапи, досягнення та поради для тих, хто хоче спробувати себе у цій справі.
Читати повну версію

Юлія Кириленко, 26 років, працівниця банку

90% свого одягу я шию сама. Не вмію хіба виготовляти білизну й верхній одяг, але навчуся й цьому. 

Я захопилася шиттям ще в шкільні роки

Ходила після уроків на спеціальний гурток, де і пошила свій перший виріб — простеньку спідничку. Вдома я мала швейну машинку і любила проводити за нею вільний від навчання час. Та ближче до закінчення школи я зовсім втратила інтерес до шиття. 

Через декілька років я вирішила знайти собі хобі — і одразу згадала про шиття. Базові вміння (як користуватися машинкою і розкроїти тканину) у мене були, решту почала вивчати самотужки — інформацію шукала в інтернеті.

Трохи реалій швеї-початківиці

Пригадую свій перший похід в швейний магазин. Я шукала для сукенки клейову тканину (це прокладний матеріал для надання виробу потрібної форми). Продавчиня не вельми хотіла мене проконсультувати, тому я придбала матеріал на свій розсуд. Згодом виявилося, що цей “дубовий” флізелін (папероподібний нетканий матеріал — Авт.) зовсім мені не підходить. Ось так я витратила триста гривень на вітер. Утім отримала досвід.

Шити — це найлегше

Пошиття речі включає в себе багато попередніх етапів. Перш за все треба підготувати матеріал: продекатувати (випрати чи просто обробити паром), розкроїти (я шию лише за готовими лекалами), за потреби надати форму, стійкість деяким елементам. Лише після цього можна “зібрати” виріб для першої примірки. Пошив — це найлегша частина роботи, адже всі деталі збираються як пазли. Паралельно пошиву слід проводити волого-теплову обробку — кожен шов попрасувати з паром, дати охолонути… 

Факапи

Здається, кожен мій виріб має певні недоліки: то не стикуються шви, то тканина не така, як треба. Моє “коронне”: дошиваю виріб на одному диханні, ігноруючи останню примірку, а потім доводиться вкорочувати штанини, рукави, розширювати пояс в уже готовому виробі. 

А як вам п’ятисантиметрова дірка, яку я зробила в ніжній шифоновій сукні? Коли на оверлоці обробляла край виробу, частина випадково потрапила під ніж. Я ледь спромоглася непомітно зашити ту дірку. 

Що я шию?

Загалом я дуже повільно шию. Над чоловіковим худі працювала приблизно 3-4 вечори по 1-1,5 години. А от піжаму собі шила місяць!

Найбільш технічно складна та трудомістка робота, яку я пошила, — плаття-жакет. Я виготовляла його дуже довго (близько місяця), з великими перервами. Та результат перевершив усі мої очікування! Тепер це — найулюбленіша річ у гардеробі. 

Сукня-жакет.

І про гроші

Наприклад, одне худі мені обходиться в 600 гривень, футболка — 200, а сукенка з хорошої натуральної тканини може вартувати навіть 1,5 тисячі гривень. 

ПОРАДИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ШИТИ ОДЯГ

1. щоб навчитися шити, треба, очевидно, просто багато шити;

2. готові лекала з інструкціями та відеоуроки з інтернету — наше все;

3. почніть навчання з пошиття трикотажного костюму — це доволі проста робота;

*мої улюблені:
пісня: Sting — Fragile
фільм: “Запах жінки” Мартіна Бреста
книга: “Як перестати турбуватися й почати жити” Дейлa Карнегі


Богуслав Стариков, 18 років, дизайнер

80% речей у моєму гардеробі — пошиті мною. У магазинах одяг уже майже не купую, хіба інколи в секонді. Моя улюблена річ — пошитий власноруч костюм із “газетним” принтом. Одягаю його на публічні заходи, фотосесії.

Штани зі штори

Шити я навчився у 15 років. Мені завжди хотілося стильно одягатися, але грошей на це батьки не мали. Одного дня я знайшов удома стару швейну машинку. Вирішив спробувати пошити собі штани. Грошей на тканину не мав, тому змайстрував виріб зі старої штори, на якій були намальовані якорі. Робив все інтуїтивно — без будь-яких пояснень чи допомоги. Доба роботи (я навіть не лягав спати) — і штани готові. Вони були недосконалі, та я був дуже задоволений роботою. 

Спочатку я постійно робив щось не так

— починаючи виготовленням викрійок і закінчуючи заправкою нитки в машинку. Доводилося постійно розпорювати вже готові шви та переробляти їх. Та у шитті все вирішує практика. 

Це звучить дивно, але я ненавиджу шити

А ось процес виготовлення лекал приносить мені неабияке задоволення. Лекало — ключовий елемент при створенні одягу. Конструювання — це мистецтво, творчість, під час якої твориться магія. А ось шиття — просто ремесло. 

Я створив свій власний бренд одягу

Коли я зрозумів, що мій одяг подобається друзям і випадковим знайомим в Інстраграмі, вирішив створити власний бренд. Тепер шию здебільшого верхній одяг, спортивні та класичні костюми. Смішно, але після заснування магазину в мене майже не залишилося часу, щоб шити одяг собі, тож ходжу в старих штанах і розтягнутих футболках.

І про ціни

На матеріали я витрачаю щоразу по-різному: від ста гривень і до 4-5 тисяч. Найдорожче мені обійшовся класичний вовняний костюм.

ПОРАДИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ШИТИ ОДЯГ: 

1. починайте з простого: розберіться в базових налаштуваннях машинки, особливостях тканин, ниток; 

2. пам’ятайте, що немає кращого вчителя, аніж власні помилки.

*мої улюблені:
фільм: “Голий пістолет” Девіда Цукера;
книга: “Багатий тато, бідний тато” Роберта Кійосакі;
заклад: “Італійська редакція” в Києві;


Ярина Сисько, 25 років, дизайнерка

Коли мені було років 10, я вперше спробувала пошити сукню зі смужок тканини, які знайшла вдома. Шила на старій маминій машинці. Тоді навіть не знала, що таке лекала і як робити викрійки. Процес був повністю інтуїтивним. Ну і результат відповідним — той виріб важко було навіть назвати сукнею. Та виготовлення речей мене неймовірно захопило і, зрештою, шиття переросло в моє підліткове хобі.

Згодом я вступила в технікум, аби здобути фах швеї

Та найбільшу кількість знань отримала, працюючи в Польщі, де впродовж двох років шила одяг для інтернет-магазину. Мені пощастило працювати в команді з досвідченими людьми, які стали моїми наставниками.

У 2019 році заснувала власний невеликий бренд одягу, щоб працювати на себе.

Що найважче?

Для мене найважчим етапом завжди була робота з лекалами та розкроєм. Це чіткий процес, від якого залежить фінальний вигляд виробу. Якщо помилитися у розрахунках хоча б на один сантиметр, доведеться розпорювати шви та перешивати річ заново. І добре, якщо тканина буде зайвою — її можна просто відрізати чи вшити. А якщо через помилку десь бракує шматочка, то викрутитися з такої ситуації значно складніше — доводиться додавати тканинні вставки. На кінцевому виробі цього непомітно, втім виправлення помилок займає дуже багато часу. 

Улюблений одяг

Я власноруч пошила 70% власного гардеробу. Найбільше люблю свій теплий спортивний костюм. Одягаю його і на прогулянку з друзями, і в магазин, і на природу. 

Мій улюблений флісовий костюм.

Про вартість виробів

Хороша тканина й фурнітура коштують немало. Зазвичай вартість витратних матеріалів складає не менше 400 гривень, незалежно від того, шиєш ти штани, спідницю чи просту футболку. Та попри затратність, самостійне пошиття речей має переваги: ти завжди підбираєш фасон, тканину і колір, які тобі ідеально пасують, а не задовольняєшся тим, що продають у магазинах.

ПОРАДИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ШИТИ ОДЯГ: 

1. використовуйте готові лекала (в інтернеті є безліч таких для початківців);

2. черпайте досвід у більш досвідчених майстрів;

3. максимально аналізуйте свої помилки.

*мої улюблені:
фільм: “Ребекка” Бена Вітлі;
книги: “Паранджа страху” Самія Шаріфф; “Жінка в якої є план” Мей Маск;
заклад: “Карма Кава” в Тернополі;