Хочеш поділитись цим текстом у соцмережах?

Які книги послухати і як це робити найкраще?

Які книги послухати і як це робити найкраще?

6 хв на читання
Про що цей текст: Переваги і недоліки аудіокниг з досвіду міленіалів, а також рекомендації цікавої літератури від них.
Читати повну версію

Влад Кіхтенко, 20 років, студент 

Мені важко всидіти на одному місці за надрукованою книгою, тому й слухаю аудіо. Уперше спробував такий формат ще в школі, коли було лінь читати твори на уроки літератури. Та тоді мені зовсім не зайшло. Кайфувати від аудіокниг почав вже в університеті, коли щодня проводив у метро по три години (саме там я “прочитав”, наприклад, “Коротку історію Всесвіту” Стівена Гокінга). Так, деякі письменницькі прийоми при прослуховуванні можуть не справити необхідного враження, та в цілому такий спосіб сприйняття інформації мені комфортний.

Зазвичай я слухаю науково-популярну літературу. Аудіокниги шукаю в спеціальному розділі на Megogo (там, приміром, знайшов “Мозок. Інструкція по застосуванню” Девіда Рока) або у вільному доступі в інтернеті. Нещодавно завершив “Психологію для сценаристів” Вільяма Індіка. 

Зараз слухаю “Кров, піт та пікселі” Джейсона Шреєра. Це збірник інтерв’ю про різні ігрові студії. Цікаво слухати про “страждання творчості” у цій індустрії. 

Якщо ви хочете почати слухати аудіокниги, вмикайте спершу інтерв’ю або якісь розмовні відео на Youtube. Потім слухайте подкасти, лекції. І коли мозок адаптується до такого способу сприйняття інформації, беріться за аудіокнигу. До речі, просто сидіти і слухати книгу — нудно, краще “читати” її, паралельно виконуючи якусь механічну справу.

Що послухати? Візьміться за “Чорнобильську молитву” Світлани Алексієвич.


Ірина Батюк, 26 років, журналістка

Я просто обожнюю аудіокниги! На них підсадила чимало друзів і навіть тата, який працює водієм. Здається, він вже прослухав більше літератури, ніж я прочитала за все життя. 

А все почалося років десять тому. Тоді я часто їздила до бабусі в село у Львівській області. Я дуже любила читати, але на це бракувало часу — в селі чимало клопотів по господарству: посапати грядку, зібрати ягоди, помалювати паркан… Утім така праця – здебільшого монотонна і не потребує концентрації уваги. Тож я вирішила поєднати роботу з прослуховуванням аудіокниг. 

Якими ж барвами заграли мої будні! За те літо я переслухала чи не половину світової класики художньої літератури: романи сестер Бронте, Джейн Остін, Франца Кафку, Сільвію Плат, Габріеля Гарсіа Маркеса, Френсіса Скотта Фіцджеральда, Трумена Капоте. З щоденною роботою тоді мені допомагали впоратися Рей Бредбері, Ден Браун, Ліна Костенко, Ірен Роздобудько, Сергій Жадан…

Якось я залишилася в селі сама. Цілий день рвала вишні, мила їх і консервувала. Паралельно слухала “Ангели і демони” Дена Брауна. Десь опівночі я закінчила роботу. Треба було помити посуд. А для цього — принести води з криниці. І саме в цей момент з моєї аудіокниги лунали моторошні деталі того, як зловмисник намагається втопити кардинала у фонтані. Я вийшла на темне подвір’я, і раптом повз мене щось пробігло (підозрюю, це був кіт). Я кинула відро, почала бігти в сторону дому, залетіла в двері, закрила їх на ключ… І вимкнула аудіокнигу. Тепер смішно згадувати, а тоді… 🙂 Дослуховувала книгу я вже при денному світлі.

Ще пам’ятаю, як на першому курсі слухала популярну тоді книгу Еріки Джеймс “50 відтінків сірого”. Її читали чи не всі студентки філфаку, де я й навчалася. Я вирішила слухати цю книгу дорогою в університет — зокрема в маршрутці. Бачили б ви, як палало від сорому моє обличчя на найпікантніших абзацах, які, як на зло, траплялися саме тоді, коли я стояла притиснута до дверей у переповненій маршрутці. У такі моменти я думала про одне: лиш би хтось випадково не видьорнув навушники з мого телефона і вся маршрутка не почула, що коїться між Крістіаном Греєм і Анастасією Стіл! 🙂 

Тепер, щодня працюючи з великими обсягами текстової інформації, дорогою на роботу і додому я вмикаю собі щось легке і коротке — збірку есеїв чи поезії. Шукаю їх на Youtube. 

Що послухати?

“Місто дівчат” Елізабет Гілберт 

“Музей покинутих секретів” Оксани Забужко

“Над прірвою у житі” Джерома Девіда Селінджера


Наталія Довгопол, 33 роки, письменниця

Аудіокнига для мене є лише одним із форматів. Паралельно я завжди щось читаю на папері й електронній читалці.

Вперше аудіокниги почала слухати ще студенткою. Я навчалася в Авіаційному університеті. Щодня дорога туди з Троєщини займала півтори години, тож слухати в цей час аудіокниги було зручно.

Загалом я намагаюся більше слухати художньої літератури. З останнього прослуханого — “Дюна” Френка Герберта, “Повернення додому” Яа Гясі. Зараз опановую Americanah нігерійської письменниці Чімаманди Нґозі Адічі. У ній йдеться про Ніґерію та Америку, еміграцію, африканців у США, культуру та стереотипи. Там досить проста англійська, але треба призвичаїтися до африканських акцентів. 

Вмикаю книгу, коли готую їсти чи роблю щось механічне, але при цьому слухаю вдумливо, бо перемотувати і переслуховувати ще раз не люблю. Це, до речі, особливість аудіокниг — можна відволіктися і пропустити щось важливе. Тому раджу концентруватися на голосі людини, яка читає книгу. 

Слухаю книги у відкритих аудіобібліотеках або спеціальних міжнародних платформах, де можна орендувати чтиво, вносячи місячну плату. Тестувала audiobooks.com. Мені не підійшло, бо на телефон не встановлювався додаток, тож доводилося слухати лише з комп’ютера. Хочу спробувати інші подібні платформи. Збираюся протестувати новий проект “Слухай”

Що послухати?

Americanah Чімаманди Нґозі Адічі

“Карпатська казка, або За десять днів до Купала” Наталії Довгопол


Цікавий факт: Перші в Україні аудіокниги записували у системі Українського товариства сліпих — на магнітофонну стрічку на низьких швидкостях. Вже в 1960-тих у бібліотеці УТОСу ім. Миколи Островського існувала велика колекція звукових книг.